
Працівники культури — люди особливі. І не лише тому, що артистичні і вразливі, як усі творчі особистості. Бо «коли уся країна щось святкує, вони, щоб радувати нас, працюють; коли вночі усі лягають спати, культпрацівник почне вірші писати…». Ми бачимо саме свято — яскраве, запальне, на якому можна відпочити душею і зарядитися позитивом. Але не бачимо того, що передує святу, що відбувається за лаштунками.