З децентралізованою громадою вперше в її історії випало працювати мені

Для мене це перше скликання на посаді селищного голови, до цього одне скликання діяв як депутат Онуфріївської районної ради.

Коли тривало моє депутатство, в Україні робили перші кроки в адміністративно-територіальній реформі, створюючи громади. Тим сільським, селищним, міським радам, які робили це першими добровільно, держава надавала значну фінансову підтримку на розвиток інфраструктури. Але у нас в Онуфріївському районі ці зміни не сприймали і вважали, що об’єднання вдасться уникнути. Я пропонував вивчити досвід сусідніх громад, які вже об’єдналися, але був у меншості. Багато можливостей тоді втратили, найменше — великі футбольні поля зі штучним покриттям. Зрештою за законом нас об’єднали за принципом «один район — одна громада», а я як новообраний селищний голова вперше почав працювати з новим досвідом, якого до цього Онуфріївщина не мала.
Після переходу новообрані депутати селищної ради і її виконавчий комітет залишили в інфраструктурі громади все, що діяло до цього в Онуфріївському районі: не закрито жодного Будинку культури, школи чи амбулаторії, в Онуфріївці і Павлиші збережені станції екстреної медичної допомоги тощо.

Коротко представлю вам Онуфріївську селищну територіальну громаду. Ми є крайньою точкою на сході Кіровоградщини, межуючи з Полтавщиною та Дніпропетровщиною. До складу громади входять два селища і 26 сіл. Кількість населення громади — 17 250 осіб, з початком широкомасштабного вторгнення Росії в Україну до нас прибули й оселилися 1300 вимушених переселенців. Аби надавати якісні послуги населенню, на території громади працюють 12 старост та центр надання адміністративних послуг (ЦНАП), адміністратори якого працюють в кожному селі, щоб люди на місцях не відчували незручностей: якщо їм треба отримати ту чи іншу послугу, їм не треба їхати в Онуфріївку. В 2024 році в Онуфріївській громаді померло 294 людини, народилося 56 немовлят, у селищній раді зареєстрували 17 шлюбів, але по факту молодих сімей більше, бо зареєструвати молоду сім’ю можна в будь-якій громаді України.

Що зберегти не вдалося або що функціонує не в повному обсязі

І ось тут з’являється перше «але». У 2023 році закрили Онуфріївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану. Частину послуг, зокрема і реєстрацію шлюбу, надає зараз селищна рада через ЦНАП, але якщо молодята хочуть особливу весільну церемонію, то мають право шукати її за межами Онуфріївщини.
Наступним у січні 2024 року закрили Онуфріївський районний сектор Державної міграційної служби, де жителі громади могли оформити паспорт громадянина України та закордонний паспорт, тож на сьогодні паспортні послуги на території громади не надають, бо для цього потрібно придбати дороговартісне спеціальне обладнання.

Із січня 2025 року на території громади немає представництва податкової служби: Онуфріївське відділення Світловодської об’єднаної державної податкової інспекції закрили.

Мотиви закриття згаданих вище установ — економія коштів, як нам пояснювали МВС, юстиція, податкова.

Оскільки податкова була останньою на сьогодні у списку закритих, детальніше зупинюся на ній. Я особисто звертався до обласного керівництва служби з клопотанням залишити у нас віддалене робоче місце. Ми були готові розмістити працівника у ЦНАПі, і тоді державі не потрібно нести витрати на приміщення та комунальні послуги, але на зустріч нам не пішли. Онуфріївську громаду тепер обслуговує Олександрійська держана податкова інспекція, тож за майже усіма податковими послугами необхідно звертатися до міста Олександрії. Раніше жителі сіл приїжджали до Онуфріївської податкової самі або селищна рада брала перелік боржників по податках, після чого старости в селах спілкувалися з ними. Тепер, наприклад, жителям нашого села Ясинуватки треба добратися в податкову вже не до Онуфріївки за 50 кілометрів, а до Олександрії за 100 кілометрів з двома пересадками. Пропонують користуватися електронним кабінетом платника податків, але у віддалених селах немає інтернету. (І це ще одне питання, над яким працюємо, бо інтернет-провайдери не хочуть заходити на території з малою кількістю населення). Громада відчує наслідки рішення із закриття податкової в кінці року по надходженнях до бюджету. Як і інші громади по Україні, де відбулися такі ж скорочення.

Слова «не вигідно» ми чуємо не лише від інтернет-провайдерів, а й від перевізників, бо бізнес не буде працювати зі збитками. Останнім часом на Онуфріївщині закрилося багато маршрутів, серед них Кременчук—Мар'ївка, окремі маршрути, пов'язані із селом Василівкою. Мали багато нарікань від жителів села Успенки, бо перевізника декілька разів штрафувала Державна служба України з безпеки на транспорті, після чого він відмовився їздити. На сьогодні питання з Успенкою частково вирішене, але тільки частково. Завдяки спонсорській допомозі вдалося забезпечити два маршрути, тому люди можуть, хто двічі, хто тричі на тиждень, добратися до центру нашої громади — Онуфріївки. Виходить, з Онуфріївкою усі села сполучені, але не кожного дня.

Нагадаю, що до адміністративно-територіальної реформи Онуфріївка була районним центром, тепер наш районний центр — Олександрія. Так ось із новим районним центром у нас сполучення нульове. Якщо не рахувати один автобус, який за графіком курсує полями між селами нашої громади і селами Олександрійської громади, доїхавши до яких можна пересісти на автобус до Олександрії. Декілька разів ми зверталися і в Олександрію, і в Кропивницький організувати маршрут Олександрія—Онуфріївка із заходом, наприклад, у Василівку. Але доцільності в ньому там не бачать. Думаю, варто додати, що конкурси на визначення перевізників проводить Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, яке також визначає протяжність маршруту, місця і час зупинок.

Збережене і працює

Що стосується сфери медичних послуг, то відповідно до вимог Міністерства охорони здоров’я України і Національної служби здоров'я України (НСЗУ) за кількістю населення в Онуфріївській громаді лікарні не повинно бути. Щоб зберегти заклад, ми вели перемовини з цими регуляторами у сфері охорони здоров’я, серед іншого аргументуючи таку необхідність великою протяжністю нашої громади — майже 100 км. Ми усунули недоліки, на які нам вказали, отримали можливі пакети медичних послуг — і на сьогодні лікарня працює, скорочення персоналу не було. Якщо НСЗУ перегляне умови і нам доведеться повертатися до питання закриття лікарні, це збільшить відтік громадян з території за якісним життям та комфортним сервісом. Як пам’ятаєте, у нас немає прямого сполучення між Онуфріївкою і нашим районним центром Олександрією, тож люди не зможуть їздити туди в лікарню вільно.

Для поїздок потрібен не лише транспорт, а й в належному стані дороги. Їх на території громади селищна рада утримувала і утримує сама, також ми допомагаємо утримувати ті дороги, балансоутримувачами яких ми не є. Оскільки отримали у спадок техніку, наймолодшій з якої було 10 років, для надання якісних послуг оновили автопарк комунальних підприємств громади, придбавши трактори і спецтехніку, яка розгортає сніг, посипає дороги, збирає сміття, здійснює ямковий ремонт. Тепер ні на кого не чекаємо і ні від кого не залежимо. Наскільки я знаю, цього року на утримання громад планують передати дороги загальнодержавного значення. Навантаження зростає.

Оскільки згадали про комунальні служби, то коротко скажу, що комунальними послугами охоплений кожен населений пункт громади.

Як це все утримувати?

Зараз бюджет громади складають у більшості податок на доходи фізичних осіб (ПДФО), окрім вилученого державою з кінця 2023 року ПДФО, сплаченого військовими, і основне джерело надходження — земельний податок. У грошовому вираженні за минулий рік ми отримали понад 130 мільйонів власних надходжень, без врахування державних субвенцій. Цього року розраховуємо на таку ж суму. Окрім вилученого «військового ПДФО» у нас закрилося державне підприємство «Онуфріївський лісгосп», у зв’язку з чим минулого року ми втратили близько 2 мільйонів гривень податку до бюджету громади.

Хоч багато можна почути про те, що у зв’язку з реформою і децентралізацією органи місцевого самоврядування отримали багато повноважень, на практиці ми ще багато до чого не маємо доступу і не маємо можливості впливати. Маю на увазі, наприклад, державне підприємство Укрпошта, до якої ми можемо звертатися з пропозиціями, але рішення завжди за їхнім керівництвом. Також говорю про державне підприємство «Конярство України», яке знаходиться на території нашої громади, але жодного впливу на їхню діяльність ми не маємо. На сьогодні їхня заборгованість по сплаті за землю до селищного бюджету складає 5,2 мільйони гривень. Крім того на території громади вони мають майно, яке стало непридатним і може становити небезпеку для людей. Просимо передати майно нам, але не віддають.

Зауважте, що до децентралізації бюджети і селища, і району не бачили того навантаження, яке бачить нинішній бюджет громади, утримуючи майже все, що є в громаді.

Теоретично утримувати соціальну інфраструктуру цілком можливо: треба зацікавити бізнес відкрити на території громади крупні підприємства, які забезпечать фінансові надходження до бюджету — і справа вирішена. У нас були готові декілька великих інвестиційних проектів, але війна все зупинила.

Головний виклик цього року переді мною як головою — утримати всю інфраструктуру на рівні минулого року.

Коли постане питання про закриття якогось закладу в громаді, в мені боротиметься житель громади й економіст

Після завершення реформи освіти, яка триває зараз і завершиться у 2027 році, навантаження на бюджет буде ще більшим. В середньому в селах залишилися діючими школа і Будинок культури. В Будинку культури працює один-два фахівці, а в школі — керівник, учителі, її відвідують, наприклад, 50 дітей. Якщо закриваємо школу — на селі можна ставити крапку. Це я як житель своєї громади знаю. Але як економіст я знаю, що у нас в деяких школах з малою чисельністю дітей на утримання одного учня йде 50 тисяч гривень на рік. Коли йшов на вибори, пообіцяв, що школи ми не закриватимемо, тож ті заклади, які не фінансуватиме держава, доведеться тягнути нам. І на сьогодні тримаю слово. Але можливості бюджету не безмежні.

Також мені доводиться робити складний моральний вибір: віддавати ще більше коштів на українське військо чи залишати їх на розвиток території. Загальна сума коштів на підтримку наших Сил оборони, починаючи з 2022 року, складає 34,6 мільйонів гривень. Знаю, що деякі крупні громади, бачачи такі суми, підтягувалися за нами. Але водночас знаю, що в тилу життя не зупиняється, і якщо не дотримуватися простих речей: вивозити сміття, вмикати освітлення на вулицях, асфальтувати ями на дорогах, вчитися у школі, то навіщо ми боремося. Українські установи і заклади не закриті, значить, кожен має робити свою роботу. Якщо воїни пішли у військо, то вони хочуть, щоб їхні родини мали в тилу гідне життя, та і їм приємніше повертатися у належні умови, а не захаращені. Тож балансуємо між військовими і цивільними потребами.

Запевняю, що наша команда управлінців робить все для того, щоб максимально підтримати добробут земляків. Зараз робимо все можливе і неможливе для того, щоб в Онуфріївській громаді жити було комфортно. Не хапаємо зірок, але зберігаємо усе на рівні.

А ось чим маємо право пишатися — це нашими двома відзнаками від МВС за минулий рік — нас визнали найбезпечнішою громадою. Вагому роль в цьому відіграють чотири поліцейські станції, які відкриті на території громади в межах реалізації проєкту Міністерства внутрішніх справ та Національної поліції України «Поліцейський офіцер громади».

Тож працюємо на результат і щодня пам’ятаємо, що життям і можливістю працювати та жити у безпеці ми завдячуємо нашим захисникам і захисницям.