---
Суспільство

Не соромтеся бути милосердними

Не соромтеся бути милосердними
Ось уже декілька років на багатьох заходах у селищі Олександрівці та селах району можна побачити невелику розкладку з різноманітним товаром, прозорий контейнер для збору коштів та невеликий плакат з портретом дитини чи дорослої людини із закликом: «Допоможіть на лікування!» та жінок, що господарюють на локації благодійності та спілкуються з людьми. На одному із таких заходів у Бірках Антоніна Штим і Людмила Зубенко, які порядкували біля столика, розповіли, як виник цей благодійний рух на Олександрівщині і які має успіхи.
Антоніна Штим, начальниця відділу культури райдержадміністрації:
Організовує цю діяльність зі збору коштів Любов Кучеренко, яка родом з Олександрівки, але тривалий час живе у Києві. Я з нею знайома через соцмережі, зустрічалися всього один раз, коли вона приїжджала до батьків. Любов працює у дитячому садку, а такою діяльністю займається тому, що вона — небайдужа людина: коли гортає стрічку новин і бачить, що комусь потрібна допомога, навіть така, як прилаштувати кошенят чи цуценят, знайти комусь квартиру, то вона буде до останнього шукати інформацію, щоб тільки допомогти. Її мама Людмила Охрімено в’яже гачком гарні іграшки і часто виставляє їх як лоти для збору коштів.

Моє завдання — організувати людей для участі в ярмарку, організувати зону для збору коштів у разі виїзду, залучити людей для пожертв.
Лоти, які пропонується придбати, — це різноманітні послуги і речі: зачіска, манікюр, макіяж, картини, магніти тощо. Кількість людей, які виставлять лоти, ми ніколи не знаємо, адже це залежить від того, хто коли матиме змогу це зробити, як і не знаємо те, чи куплять цей лот. От, наприклад, збирали кошти Віталієві Губці і Максиму Салтикову (вони не олександрівські, але, провівши опитування в соцмережі, люди вирішили допомогти у їхньому лікуванні). І Віталієві якось справа так жваво пішла, а от Максиму збір проходив важко. І ми не знаємо, чому так. Звісно, наша робота спрямована на допомогу жителям Олександрівщини (до речі, з багатьма ми не знайомі або знаємо одне одного заочно, повірте, це не грає жодної ролі), а також співпрацюємо з міжнародним благодійним фондом «Янгол життя».

За увесь час безпосередньої роботи у волонтерському русі спостерігаю такий незрозумілий ефект, коли люди соромляться придбати благодійну продукцію чи речі. Вони радше підуть купувати в кіоску, де ціна вдвічі дорожче, ніж підійти до нашого прилавка і допомогти. От не можемо ми людей переконати, що у нас такий самий якісний товар: що домашнє, що магазинне — надають хто що може, але кошти від його придбання підуть людині на придбання ліків або знеболення. За сам товар вже заплатили інші, ваше ж придбання — пожертва, спрямована вже не продавцю, а тяжкохворому. Тому працюємо, можливо, й неправильно, але результативно: особисто звертаємося до своїх друзів та знайомих і просимо підтримати нас у цій ініціативі: купіть, не можете — приведіть того, хто може.

Нам від такого сприйняття благодійності дуже печально. Не розуміємо, чому люди соромляться. Навіть знаємо багато випадків, коли перераховують гроші на картку, але не ставлять в соцмережах знак + в коментарях, а він же покаже іншим, що справа має успіх і спонукатиме вчинити так же, також це підніме пост вгору, щоб його частіше бачили. Але все одно знаходимо вихід і запускаємо різноманітні флешмоби, щоб пост постійно був на плаву. Багато людей, які приносять нам продукцію, просять не розголошувати їхні імена. Ми, звісно, виконуємо прохання, але якщо усі заховаються, то як же люди знатимуть про проекти і підтримуватимуть їх?

Особисто я почала брати участь у цьому русі після того, як захворіла моя мама. До цього, мушу визнати, була такою самою сірою масою, як і багато інших: максимум могла перерахувати 10 гривень на картку, а от пропонувати лоти і безпосередньо стати та збирати кошти — ні. Почала цим займатися тільки тоді, коли відчула увесь тягар проблеми на своїх плечах. І як же було важливо, коли просто серед вулиці люди зупиняли мене і самі пропонували гроші, кожна гривня допомогла врятувати життя мамі. Але не дай Бог нікому це відчувати на собі! Я розумію, що в інтернеті багато фейків, шахраї використовують фото дорослих і дітей з метою наживи, але тоді можна співпрацювати з благодійним фондом, де є гарантія, що обману немає, або самому зібратися і поїхати з гостинцем у лікарню. А часто людині просто не вистачає смайлика в особисті повідомлення і декількох речень зі словами підтримки.


З Людмилою Зубенко ми колежанки по роботі і подруги, Людмила теж займається благодійністю у вільний від роботи час.

Людмила Зубенко, головна зберігачка фондів Олександрівського районного краєзнавчого музею:

— Збором коштів я займаюся близько року. Спонукало до цього те, що п’ять з половиною років тому від раку помер мій чоловік. Тоді мене дуже підтримали і допомогли коштами, тому тепер, якщо у мене є час і можливість, я підтримую і допомагаю. Мої близькі з порозумінням ставляться до такої моєї діяльності, а тринадцятирічний син Ярослав свого часу плів фенечки, а я їх продавала, зараз він часто приходить зі мною допомагати на розкладці.

Антоніна Штим: — Наостанок хочеться звернутися до людей і попросити їх бути більш милосердними та звертати увагу на тих, хто потребує допомоги. Зараз ми ведемо збір грошей на допомогу Вані Опаленку, якому 7 місяців. Сім’я проживає у Києві, але мама Івана Ольга родом з Олександрівського району. Малюк хворіє на спінальну м’язову атрофію І типу. Це хвороба, яка вражає м’язову систему людини і призводить до послаблення і зменшення розмірів м’язових волокон. В Україні лікування від цього захворювання не існує, але воно є за кордоном і коштує 2 млн 125 тисяч доларів.

Якщо є змога, перерахуйте будь-яку суму на картку одного з батьків:
4102 3212 5018 6409 — Опаленко Ольга Миколаївна, картка Альфа-банку;
4119 9700 6055 3231 — Опаленко Юрій Олегович, картка Райффайзен Банк Аваль.

Реквізити Приватбанку:
Грн: 4149 4390 1202 9199 Опаленко Ольга Миколаївна,
Валюта USD: 4149 4991 2454 6027 Opalenko Olha.

Поповнення через р/р:
Р/р: 29244825509100
АТ КБ «Приватбанк», Київ
МФО 305299
ЄДРПОУ 14360570
Опаленко Ольга Миколаївна.


Тетяна Юганова

"ВК" у PDF