Перший виступ нашого «Відділу кадрів» відбувся 8 березня минулого року. Тоді ми виконали одну пісню — «Лиш вона» з репертуару українського рок-гурту «Плач Єремії». Через декілька місяців потому відбувся наш звітний концерт, на якому вже представили вісім пісень. Коли зараз прослуховую його запис, то визнаю, що це був сором, а не виступ — наскільки хлопці і дівчата не були зіграні. Але на той момент для них це було круто.

МАТЕРІАЛ ЗА ТЕМОЮ: Прем’єра пісні та традиційний збір для армії від знам’янського "Відділу кадрів"

Щоб змінити ситуацію на краще, я займався з кожним і кожною окремо: день гітаристи, день клавішні, день вокалісти. Коли їх вперше з’єднав у звучанні — ледь не збожеволів, адже треба не просто грати свою партію, а чути всіх інших. Зате зараз з гордістю визнаю: молодці, піднялися у своїй майстерності. Тому практика і ще раз практика, вона дає результати. Виступаємо в Знам’янці, у сусідньому селищі Знам’янці Другій, у Кропивницькому, Черкасах.

У гурті зараз 11 музикантів разом з зі мною — я завжди з ними на сцені, граю на гітарі. Вік молодих учасників — від 12 до 16 років, усі зі Знам’янки. Склад колективу за рік дещо змінився: хтось пішов, натомість прийшли нові охочі. Чому «Відділ кадрів»? Подивіться на них — це такі кадри, що пррросто! 

Як потрапити в колектив? Музична освіта для мене не важлива — грі на інструментах я сам навчу. Треба, щоб майбутні учасники передчували ейфорію від виступів, рвалися до справи. Канючення «хочу грати» на мене не діє. Спочатку зацікавлені приходять і просто дивляться та слухають, і тільки через кілька тижнів пробують потроху грати. Для мене важливо, щоб підлітки були дружними і мали повагу одне до одного. Я намагаюся донести думку, що ми команда. Часто сварюся, коли хтось хоче виділитися. Це ж діти. Вони хочуть бути зірками. Але я наводжу їм свій особистий приклад, коли я в молоді роки «схопив зірку» і вважав себе ледь не першою особою, бо виступав на одній сцені і дружив з відомими артистами. А коли мене конкретно приземлило, зрозумів, що залишився без друзів, зате із «зіркою в лобі». Тоді я сказав собі: 



Тому не втомлююся повторювати своїм вихованцям: 



Вдається знайти таких. Колеги кажуть: 



Можливо й так. 

Я родом з міста Дубна Рівненської області, відомого зокрема тим, що в ньому відбувався щорічний найстарший рок-фестиваль країни «Тарас Бульба». Закінчив музичну школу і Рівненське музучилище, за фахом викладач музики. Рок-музикант, грав у складі українського гурту «Екзюпері», був його фронтменом. Виступав на одній сцені і дружив з Кузьмою Скрябіним. 

У Знам’янці живу вже 2,5 роки, переїхав перед повномасштабним російським вторгненням. Розпочав працювати в гуртку в Знам'янському центрі дитячої та юнацької творчості, і дехто з теперішньої команди розпочинав навчатися у мене там та разом зі мною перейшов до міського Палацу культури, де займаємося зараз. 

Музика для мене — не хобі, це моє життя. Хобі у мене — риболовля (усміхається). Якби музика була тільки захопленням, я б за неї не тримався, а шукав іншу роботу. Для тих, хто не задумувався над питанням, поясню, що таку команду як теперішній «Відділ кадрів» за три робочі дні на тиждень, як це визначає моя посада, не створиш. Я працював кожного дня, часто до 23:00. Інколи від того обсягу задач і відповідальності перед виступом забуваю, як мене звати. Але не зупиняюся. Ось уже місяць як утворив гурт «Квадро», до якого увійшли деякі музиканти з «Відділу кадрів». Якщо у репертуарі «Відділу» — переважно кавер-версії відомих ро́кових творів, до яких я роблю аранжування, то у «Квадро» ми граємо мої авторські пісні.

Я люблю музику як мистецтво, але зараз такий час, що усі виступи «Відділу кадрів» — зі зборами на українське військо. 

Особисто я допомагаю армії з 2014 року. З гуртом «Екзюпері» у перші роки російсько-української війни (2014-2016) ми зібрали і передали військовим понад 260 тисяч гривень. 

Зараз як творчий колектив співпрацюємо зі священником Василем Білинцем із села Цибулевого Дмитрівської сільської громади Кропивницького району, який очолює громадську організацію «Волонтерська група доброї волі». Тож усі зібрані нами кошти йдуть на рахунок цієї організації. За рік діяльності зібрали для Сил оборони майже 120 тисяч гривень. 

Любов до України у мене в душі. Я хочу, щоб і мої вихованці її мали, щоб розуміли, для кого збирають кошти і завдяки кому мають змогу виступати. На жаль, за прикладами далеко ходити не треба, батько нашої гітаристки Діани загинув на початку повномасштабного вторгнення. Після перемоги гратимемо для себе і збиратимемо, скажімо, на інструменти, а зараз — тільки для армії. Може, зібрана нами сума не така й велика, але аби кожен так.