Кропивничани Дмитро Кричун і Сергій Салло рік працюватимуть на українській антарктичній станції «Академік Вернадський»
- 22 березня 2023, 15:32
Із Києва в Антарктиду, на станцію «Академік Вернадський», 18 березня вирушила 28-ма Українська антарктична експедиція. Серед її чотирнадцяти учасників — двоє з Кропивницького: метеоролог Дмитро Кричун і системний адміністратор Сергій Салло. Для обох це перша зимівля.
Про процедуру відбору в команду, емоції після довгожданої новини, очікування від роботи, екстрим та передчуття зустрічі з пінгвінами і не тільки з ними говоримо із земляками-полярниками.
Дмитро Кричун, 44 роки, за фахом штурман повітряного судна. У 2000 році закінчив тодішню Кіровоградську льотну академію, 20 років працював штурманом цивільної авіації. Обставини склалися так, що з льотної роботи довелося піти. У березні 2020 року став синоптиком, метеорологом авіаційної метеорологічної станції цивільної «Кропивницький». Із цього часу зацікавився роботою української антарктичної станції «Академік Вернадський».
— Дізнався про конкурс з відбору кандидатів до складу зимової Української антарктичної експедиції і ознайомився з його вимогами. Серед вимог була профільна освіта. Її у мене не було, тому у 2021 році документи в Національний антарктичний науковий центр я, зрозуміло, не подавав, але вступив у магістратуру до Одеського державного екологічного університету на спеціальність метеоролога-кліматолога. Розмірковував так: я працюю на метеостанції, тож чудово буде мати професійну освіту, а як пройду відбір в експедицію, то реалізується моє велике бажання. І в 2022 році подав заявку на участь. Відбір складався з трьох етапів. На третьому — зборах — ми проходили наукову підготовку, медкомісію та співбесіду з психологом. Через тиждень після повернення мені зателефонували з відділу кадрів і повідомили, що я пройшов з першого разу. Це було надзвичайно приємно.
Мене призивали до лав Збройних сил України на початку поточного року, але поки авіатори війську не потрібні, тож я можу їхати у складі експедиції. Там ми будемо робити свій внесок у перемогу через популяризацію України у світі, поширення інформації про агресію Росії серед інших антарктичних місій, благодійні заходи на підтримку ЗСУ. На цьому континенті полярники виконують державну програму, представляють і захищають інтереси України. Наші колеги з 27-ї експедиції оновили на станції дороговказ, зокрема змінивши Кіровоград на Кропивницький, і додали нові символічні міста — Маріуполь, Херсон, Бучу та інші. Наша ж експедиція доставить і встановить пам’ятну табличку до 160-річчя з дня народження українського науковця і філософа Володимира Вернадського, подаровану нам президентом Володимиром Зеленським. В обласній військовій адміністрації нам із Сергієм вручили прапор області, який ми теж доставимо на станцію, а я особисто везтиму дитячі малюнки.
В університеті навчання зараз відбувається онлайн, тож воно не перерветься у зв’язку із моїм відбуттям. Якраз на станції писатиму магістерську роботу і після повернення з експедиції наступного року захищатиму її.
Робоче місце за мною зберігається — я відбуваю у робоче відрядження. Колеги привітали мене і сказали, що чекатимуть на повернення з цікавими історіями. Звісно, раді за мене і рідні.
У мої обов’язки метеоролога, які я з двома колегами виконуватимемо позмінно, входять океанографічні дослідження: вимірювання солоності води на різних глибинах та вивчення льодовиків, також гідрометеорологічні дослідження: що три години цілодобово вимірювання і внесення в міжнародну базу параметрів погоди — температури, вітру, вологості, тиску тощо. У вільний час допомагатиму колегам, зокрема і на кухні, чи відкидатиму сніг.
Розраховую попірнати в океані, адже захоплююся дайвінгом. Колись починав в Криму, Одесі, потім досліджував глибини в Єгипті. Повномасштабна війна зупинила цю можливість, тож думаю, що в Антарктиді зможу робити це, адже вода там в середньому +2°C. Холод мене не лякає: я купаюся в морі при температурі води +14°C та занурююся на Водохреще.
Звісно, чекаю побачити пінгвінів. Кажуть, їх там зараз понад чотири тисячі.
Сергій Салло, 35 років, приватний підприємець, працює у сфері інформаційних технологій, переважно займається будівництвом інфраструктури у хмарі під інтернет-сервісом Amazon.
— Я маю великий досвід роботи адміністратором, тому і подавав свою кандидатуру на конкурс, адже вмію працювати з комп’ютерною технікою. Я надсилав заявку на участь чотири рази, тільки остання спроба стала успішною. Моя заробітна плата айтівця значно вища за оплату праці роботи в Антарктиді. Але я не боюся втратити в грошах. Як зрозуміло з кількості моїх спроб, мене цікавить цей материк, а такий шанс побувати там випадає не часто. Та й після повернення звідти у своєму резюме я зможу написати: «будував локальні мережі в Антарктиді» (сміється).
Одним із основних моментів на початку відбору була наявність актуальних документів з територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військкомату), я перебуваю на обліку як солдат запасу.
Коли мені зателефонували і повідомили, що через два тижні я маю прибути в Національний антарктичний науковий центр, оскільки пройшов відбір, у відповідь я сказав: «Ееее, окей, дякую, ура». Мої рідні теж зраділи, адже вони вже чотири роки слухають мої промови про бажання взяти участь в експедиції. Нарешті я їду — і вони не слухатимуть розмови про це (сміється). Батькам я налагодив усі засоби зв’язку, інтернет зараз вирішує усі проблеми з комунікацією, тож відчуття ізольованості, як це було раніше, у нас не буде.
Перебування на континенті мене не лякає. На зборах нам детально розповіли, до чого ми маємо бути готові, у нас крутий керівник — геофізик Богдан Гаврилюк, для якого це десята експедиція, тож мені нічого боятися. Я захоплюся екстремальними видами спорту, а там буде не той екстрим, до якого я звик під час каякінгу, роуп-джампінгу чи вейкбордингу (усміхається). Не страшний і холод. Як кажуть в Норвегії, немає поганої погоди, є поганий одяг. А одяг у нас високої якості. Це я оцінив як сноубордист.
Пінгвінів? Звісно, хочу побачити. І косаток, і морських левів, і тюленів. Я навіть пройшов курс, щоб робити якісні фото й відео, та придбав додаткову карту пам’яті, аби максимально усе зафіксувати і ділитися побаченим із зацікавленими .
За інформацією Національного антарктичного наукового центру, у цьогорічній 28-й експедиції 14 учасників: 9 вчених (по 3 на кожен напрям досліджень — біологія, метеорологія, геофізика), лікар, кухар, системний адміністратор, системний механік та дизеліст-електрик.
Рухатимуться фахівці до станції за таким маршрутом: Україна—Польща—Південна Америка, де в чилійському порту Пунта-Аренас на них чекає українське судно "Ноосфера", яким дістануться мису Марина острова Галіндез, де розташована єдина українська антарктична станція.
Робота експедиції триватиме рік.
Дмитро Кричун, 44 роки, за фахом штурман повітряного судна. У 2000 році закінчив тодішню Кіровоградську льотну академію, 20 років працював штурманом цивільної авіації. Обставини склалися так, що з льотної роботи довелося піти. У березні 2020 року став синоптиком, метеорологом авіаційної метеорологічної станції цивільної «Кропивницький». Із цього часу зацікавився роботою української антарктичної станції «Академік Вернадський».
— Дізнався про конкурс з відбору кандидатів до складу зимової Української антарктичної експедиції і ознайомився з його вимогами. Серед вимог була профільна освіта. Її у мене не було, тому у 2021 році документи в Національний антарктичний науковий центр я, зрозуміло, не подавав, але вступив у магістратуру до Одеського державного екологічного університету на спеціальність метеоролога-кліматолога. Розмірковував так: я працюю на метеостанції, тож чудово буде мати професійну освіту, а як пройду відбір в експедицію, то реалізується моє велике бажання. І в 2022 році подав заявку на участь. Відбір складався з трьох етапів. На третьому — зборах — ми проходили наукову підготовку, медкомісію та співбесіду з психологом. Через тиждень після повернення мені зателефонували з відділу кадрів і повідомили, що я пройшов з першого разу. Це було надзвичайно приємно.
Мене призивали до лав Збройних сил України на початку поточного року, але поки авіатори війську не потрібні, тож я можу їхати у складі експедиції. Там ми будемо робити свій внесок у перемогу через популяризацію України у світі, поширення інформації про агресію Росії серед інших антарктичних місій, благодійні заходи на підтримку ЗСУ. На цьому континенті полярники виконують державну програму, представляють і захищають інтереси України. Наші колеги з 27-ї експедиції оновили на станції дороговказ, зокрема змінивши Кіровоград на Кропивницький, і додали нові символічні міста — Маріуполь, Херсон, Бучу та інші. Наша ж експедиція доставить і встановить пам’ятну табличку до 160-річчя з дня народження українського науковця і філософа Володимира Вернадського, подаровану нам президентом Володимиром Зеленським. В обласній військовій адміністрації нам із Сергієм вручили прапор області, який ми теж доставимо на станцію, а я особисто везтиму дитячі малюнки.
В університеті навчання зараз відбувається онлайн, тож воно не перерветься у зв’язку із моїм відбуттям. Якраз на станції писатиму магістерську роботу і після повернення з експедиції наступного року захищатиму її.
Робоче місце за мною зберігається — я відбуваю у робоче відрядження. Колеги привітали мене і сказали, що чекатимуть на повернення з цікавими історіями. Звісно, раді за мене і рідні.
У мої обов’язки метеоролога, які я з двома колегами виконуватимемо позмінно, входять океанографічні дослідження: вимірювання солоності води на різних глибинах та вивчення льодовиків, також гідрометеорологічні дослідження: що три години цілодобово вимірювання і внесення в міжнародну базу параметрів погоди — температури, вітру, вологості, тиску тощо. У вільний час допомагатиму колегам, зокрема і на кухні, чи відкидатиму сніг.
Розраховую попірнати в океані, адже захоплююся дайвінгом. Колись починав в Криму, Одесі, потім досліджував глибини в Єгипті. Повномасштабна війна зупинила цю можливість, тож думаю, що в Антарктиді зможу робити це, адже вода там в середньому +2°C. Холод мене не лякає: я купаюся в морі при температурі води +14°C та занурююся на Водохреще.
Звісно, чекаю побачити пінгвінів. Кажуть, їх там зараз понад чотири тисячі.
Сергій Салло, 35 років, приватний підприємець, працює у сфері інформаційних технологій, переважно займається будівництвом інфраструктури у хмарі під інтернет-сервісом Amazon.
— Я маю великий досвід роботи адміністратором, тому і подавав свою кандидатуру на конкурс, адже вмію працювати з комп’ютерною технікою. Я надсилав заявку на участь чотири рази, тільки остання спроба стала успішною. Моя заробітна плата айтівця значно вища за оплату праці роботи в Антарктиді. Але я не боюся втратити в грошах. Як зрозуміло з кількості моїх спроб, мене цікавить цей материк, а такий шанс побувати там випадає не часто. Та й після повернення звідти у своєму резюме я зможу написати: «будував локальні мережі в Антарктиді» (сміється).
Одним із основних моментів на початку відбору була наявність актуальних документів з територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військкомату), я перебуваю на обліку як солдат запасу.
Коли мені зателефонували і повідомили, що через два тижні я маю прибути в Національний антарктичний науковий центр, оскільки пройшов відбір, у відповідь я сказав: «Ееее, окей, дякую, ура». Мої рідні теж зраділи, адже вони вже чотири роки слухають мої промови про бажання взяти участь в експедиції. Нарешті я їду — і вони не слухатимуть розмови про це (сміється). Батькам я налагодив усі засоби зв’язку, інтернет зараз вирішує усі проблеми з комунікацією, тож відчуття ізольованості, як це було раніше, у нас не буде.
Перебування на континенті мене не лякає. На зборах нам детально розповіли, до чого ми маємо бути готові, у нас крутий керівник — геофізик Богдан Гаврилюк, для якого це десята експедиція, тож мені нічого боятися. Я захоплюся екстремальними видами спорту, а там буде не той екстрим, до якого я звик під час каякінгу, роуп-джампінгу чи вейкбордингу (усміхається). Не страшний і холод. Як кажуть в Норвегії, немає поганої погоди, є поганий одяг. А одяг у нас високої якості. Це я оцінив як сноубордист.
Пінгвінів? Звісно, хочу побачити. І косаток, і морських левів, і тюленів. Я навіть пройшов курс, щоб робити якісні фото й відео, та придбав додаткову карту пам’яті, аби максимально усе зафіксувати і ділитися побаченим із зацікавленими .
За інформацією Національного антарктичного наукового центру, у цьогорічній 28-й експедиції 14 учасників: 9 вчених (по 3 на кожен напрям досліджень — біологія, метеорологія, геофізика), лікар, кухар, системний адміністратор, системний механік та дизеліст-електрик.
Рухатимуться фахівці до станції за таким маршрутом: Україна—Польща—Південна Америка, де в чилійському порту Пунта-Аренас на них чекає українське судно "Ноосфера", яким дістануться мису Марина острова Галіндез, де розташована єдина українська антарктична станція.
Робота експедиції триватиме рік.
