Скільки флікерів вдалося виготовити за рік, чи продовжується робота з популяризації і чи носить флікери вона і її сім’я, говоримо з вчителькою трудового навчання ліцею "Крила України" Знам’янської міської ради, членкинею громадської організації "Енергія молоді" Крістіною Зайченко.

— Аби убезпечити життя маленьких та дорослих пішоходів, треба кого вчити, а кому нагадувати правила дорожнього руху, зокрема, як правильно переходити дорогу. Але цього недостатньо. Чомусь в Україні не дуже розвинена практика носити флікери — маленькі значки, наліпки або стрічки, які відбивають світло в темряві.

Темою безпеки та світловідбивачів я зацікавилася на початку минулого року. Чому? Бо я вчителька, я веду гурток рукоділля, я відповідальна, я за безпеку (як тільки розпочалася пандемія коронавірусної інфекції, я першою за власною ініціативою взялася шити маски із власних запасів тканини і роздавала їх тим, хто потребував). Потім побачила, що флікери роблять в Кропивницькому, подумала: "О, класна ідея!".

І захотіла робити й навчати сама. Чому? Бо я творча, бо мені не складно вирізати й клеїти.

Розпочала проводити "Майстерні флікерів" влітку минулого року на вуличних заходах для всіх охочих. Із нами працювали представники поліції, кримінально-виконавчої інспекції та влади. Ми дружно розповідали про користь таких елементів для пішоходів. Зокрема про те, що вулиці освітлюються мало, що флікер допоможе зберегти життя пішоходів та велосипедистів. До речі, за рекомендаціями, у велосипедистів має бути не менше 12-14 світловідбивних елементів на одязі та на велотранспорті, аби їх було помітно на дорозі.

Під час таких майстер-класів побачила, що і діти, й дорослі із задоволенням виготовляють нескладні й приємні оку світловідбивачі. Було приємно, що багато дітей знали про існування таких корисних елементів, а дехто й носив їх. Після літніх майстер-класів восени мене запрошували виготовляти флікери у школах і бібліотеках.

Але вже не вистачало матеріалів для роботи. Світловідбивна клейка плівка має бути якісна, у вигляді стільників, тоді вона витримує високі та низькі температури, сухе та вологе повітря, але й коштує недешево. Тож ми подали заявки на грантову підтримку й виграли два проєкти. Перший підтримала агенція сталого розвитку "Хмарочос" (тоді ж я стала амбасадоркою безпеки у місті Знам’янці від цієї агенції), а проєкт "Промінчики, що рятують" профінансували Європейський Союз та Британська Рада в Україні. Завдяки обом грантам для знам’янчан ми виготовили до трьох з половиною тисяч флікерів. А ще видали книгу "Флікер-помічник", для створення якої юні знам’янчани писали історії про те, як флікер допомагає їм у темний час доби, і зображували його. Збірку ми представляли на зустрічах. Це зацікавлювало дітей ще більше.



Наша команда зростала. Маленьким дітям ми роздавали готові вироби, старші діти й дорослі могли робити їх власноруч. Матеріали залишили в бібліотеках, де з ними працювали під час "Мистецьких вихідних", у школі — на "Веселих перервах". Коли зацікавлені діти, тоді зацікавлюються й батьки, адже вони повертаються з роботи переважно увечері і теж мають дбати про свою безпеку, тому часто діти робили флікери й батькам. Я провела для дорослих майстер-класи в центрі зайнятості, у кримінально-виконавчій інспекції. Ми моніторили результати нашої роботи і переконалися, що багато перехожих у місті ходить із світловідбивачами.

Коли восени розпочалися планові та аварійні відключення електрики через атаки російського агресора на нашу енергосистему, я подумала, як добре, що ми вже рік як працюємо над безпекою пішоходів. Та ще й флікер — це такий позитивчик, бо приємний на вигляд: сердечко, лапка котика (бо котики бачать вночі), браслет (смужка світловідбивної плівки приклеєна на смужку із фетру із зав’язками). Останнім часом дітям подобається робити флікер у вигляді прапора України.

Зараз у нас є матеріал на приблизно 400 флікерів. У воєнний час не бажано збиратися великими групами, тож ми можемо передати матеріали, а охочі виготовлять їх самостійно. У допомогу минулого тижня я записала відеоролик, як виготовити флікер, який ми опублікували у багатьох групах нашого міста.
Я переконана, що флікер має бути у кожної дитини і дорослого. П’ять хвилин достатньо, аби його виготовити.

І я, і члени моєї родини ходять з флікерами, які я для них виготовила. Можу дати декілька порад для тих, хто теж вирішив подбати про власну безпеку.
Носіть світловідбивні елементи на руці, бо, скажімо, на сумці їх може бути не видно, якщо її розвернути іншим боком.

Краще робити флікери у вигляді підвіски, двосторонніми, і прикріпити так, щоб вона звисала з кишені.

Навіть маленькі шматочки світловідбивної плівки можна наклеїти на телефон чи інші речі, які ви завжди носите із собою.

Тільки разом ми можемо не тільки ще раз наголосити на проблемі видимості пішоходів у темний час доби, а й значно знизити ризики скоєння дорожньо-транспортних пригод.