Гра в шахи допоможе зорієнтуватися у небезпечній ситуації, стверджують онуфріївські шахісти
- 14 жовтня 2022, 09:16
У селищі Онуфріївці Олександрійського району вже майже 23 роки діє гурток «Шахова школа». Його дорослі й маленькі учасники показують гідні результати. Із початком активної фази війни заняття перевели більшою мірою в онлайн, але не припиняють грати. Бо гострий розум і вміння концентруватися завжди стануть у пригоді, зокрема й допоможуть зорієнтуватися у небезпечній ситуації.
Керує гуртком Юрій Кубанов. Він розповідає, що гравці громади беруть участь чи не в усіх турнірах, які проводять на обласному рівні. Дорослі виборюють командні перші чи другі місця, рідше треті. Михайло Сагайдак і Віталій Одінцов — одні з найсильніших в Онуфріївці, грають у складі збірної команди. Їхній наставник часто стає першим в одиночних змаганнях.
Юні шахісти теж радують результатами. Особливо активні діти семи-дев’яти років, таких до десяти осіб. Їхні батьки зацікавлені, щоб вони розвивали свій розум та інтуїцію, могли робити стратегічний прорахунок ситуації. Зазвичай діти приходять самі. Це відбувається завдяки тому, що турніри організовують так, щоб зацікавлювати: готують призи, змагаються за звання найшвидшого, грають на найсильнішу партію.
Під час карантину COVID-19, а тепер під час активної фази російсько-української війни заняття проводять онлайн або учасники збираються невеликою кількістю у приватному порядку.
Віталій Одінцов розповідає, що основам гри його навчив у дитинстві товариш, та особливої цікавості це тривалий час не викликало. Але одного разу чоловіка запросили позмагатися за шахівницею. Він погодився, і в процесі турніру з’явився азарт. З того часу почав цікавитися новинками, бо щоб розвиватися, треба вивчати поглиблено правила, готувати варіанти ходів. Один з найважливіших аспектів гри — уміння володіти собою, своїми емоціями, вважає Віталій і пояснює:
Юрій Кубанов почав захоплюватися шахами після повернення зі служби в армії. Коли вступив до інституту, почав відвідувати його шаховий клуб, де здобув другий дорослий розряд, а потім свою майстерність розвивав уже на Онуфріївщині.
Юні шахісти теж радують результатами. Особливо активні діти семи-дев’яти років, таких до десяти осіб. Їхні батьки зацікавлені, щоб вони розвивали свій розум та інтуїцію, могли робити стратегічний прорахунок ситуації. Зазвичай діти приходять самі. Це відбувається завдяки тому, що турніри організовують так, щоб зацікавлювати: готують призи, змагаються за звання найшвидшого, грають на найсильнішу партію.
Під час карантину COVID-19, а тепер під час активної фази російсько-української війни заняття проводять онлайн або учасники збираються невеликою кількістю у приватному порядку.
Віталій Одінцов розповідає, що основам гри його навчив у дитинстві товариш, та особливої цікавості це тривалий час не викликало. Але одного разу чоловіка запросили позмагатися за шахівницею. Він погодився, і в процесі турніру з’явився азарт. З того часу почав цікавитися новинками, бо щоб розвиватися, треба вивчати поглиблено правила, готувати варіанти ходів. Один з найважливіших аспектів гри — уміння володіти собою, своїми емоціями, вважає Віталій і пояснює:
«Адже коли граєш із суперником, знаєш, що він теж готувався і розучував комбінації, ще й годинник рахує час, а тут хтось пройшов поруч — так можна втратити концентрацію, а тоді слід розпочинати будувати в голові прорахунок заново. І якщо людина не у формі, у неї розпочнеться паніка, з якою підніметься тиск, пришвидшиться пульс. Тому відомі шахісти розробляли власну систему занцять, в які входили біг, плавання, обливання, щоб загартувати нервову систему. Є шахісти, які прекрасно грають у приватних іграх, а як тільки приходять на турнір, психологічно ламаються і грають слабо».
«Мені 70 років. У шахи граю з п’яти років. І ось уже пенсіонер, а продовжую», — не без гордості говорить Михайло Сагайдак.
Юрій Кубанов почав захоплюватися шахами після повернення зі служби в армії. Коли вступив до інституту, почав відвідувати його шаховий клуб, де здобув другий дорослий розряд, а потім свою майстерність розвивав уже на Онуфріївщині.
«Часто над шахістами жартують, мовляв, який це спорт, — ділиться спостереженнями Юрій. — На це я відповідаю, що в шахи людина гратиме до глибокої старості. З особистих спостережень: літні люди, які грають в шахи, розумово не просідають — з роками не втрачають гостроти розуму. Маю переконання, що світлий розум і швидка реакція допоможуть людям швидко зреагувати на небезпеку й обрати з варіантів правильне рішення в умовах повномасштабної війни, яка точиться зараз в Україні».
