Цибулівський хліб з печі нагадає воїнам про домівку
- 13 жовтня 2022, 13:43
Команда господинь і господарів із села Цибулевого Дмитрівської сільської ради Кропивницького району з перших днів повномасштабної російської агресії проти України готує на передову їжу. Фірмовим гостинцем цибулівці вважають хліб, випечений у печі, за який їм подякували воїни, передавши з фронту лист.
Багато охочих жителів села долучаються до готування: хто роботою, хто продуктами. Одна з волонтерських команд згуртувалася навколо подружжя Кондрашенків, на подвір’ї яких збереглася піч. Колись у селі таких споруд було багато, та з часом їх порозбирали. А Кондрашенки залишили, бо страви з печі такі добрі! Ще довго до них з усього села приходили пекти шишки на весілля. Цього року годувальницю оновили, помазали, планують ще й півниками розмалювати. З перших днів війни у ній випікали балабушки (маленькі хлібинки), на Великдень пекли паски і роздавали військовим. Потім хтось запропонував робити хліб, щоб від його запаху і смаку їм було хоч трохи затишніше, щоб згадували рідну домівку. За пів року хліб випікали шість разів, а пиріжки, голубці та інші страви для передач чи благодійних ярмарків на підтримку ЗСУ готують досить часто — раз на тиждень розпалюють піч.
Галина Олексіївна та Євген Миколайович разом уже 65 років. У селі це найстарша пара, й у шлюбі вони найдовше. У дворі, де живуть зараз, жили батьки Галини Олексіївни. Дівчинка народилася 22 червня 1941 року. Батько пішов на війну і не побачив її. А мама померла через чотири роки після її народження.
Ініціаторкою, «закоперницею» готування у печі для війська подружжя називає свою сусідку Людмилу Головатенко.
Піч треба розпалювати заздалегідь, цим займається Євген Миколайович, а Галина Олексіївна керує процесом:
На коробках з випічкою волонтери пишуть, звідки вона, і передають з попутними машинами. Одного разу передача потрапила й бійцям із Цибулевого, чому господині дуже раділи. Їх тішить, коли отримують зворотній зв'язок з фронту. Так, одного разу зателефонував військовий, який розпитував, де знаходиться це Цибулеве, і дякував за пиріжки з яблуками. А особисто Галині Кондрашенко, «дорогій бабусі Галі», військовослужбовці-зенітники одного з підрозділів передали лист-подяку, яку вона з трепетом зберігає.
Тетяна Кондратенко, керівниця драматичного гуртка сільського клубу, не тільки допомагає у приготуванні, а й фіксує на фото та знімає відео, як цибулівці чаклують довкола печі і як стараються приготувати і віддати на фронт найсмачніше. Говорять, що після війни зроблять про ці дні фільм. Головне, щоб це було якомога швидше.
Галина Олексіївна та Євген Миколайович разом уже 65 років. У селі це найстарша пара, й у шлюбі вони найдовше. У дворі, де живуть зараз, жили батьки Галини Олексіївни. Дівчинка народилася 22 червня 1941 року. Батько пішов на війну і не побачив її. А мама померла через чотири роки після її народження.
«І на старість моїх років знов війна», — плаче Галина Олексіївна.
Ініціаторкою, «закоперницею» готування у печі для війська подружжя називає свою сусідку Людмилу Головатенко.
«Я годину вимішую тісто у відровій каструлі, бо у піч стає 25 хлібин, — розкриває технологічний процес Людмила. — Коли поставили хліб, тоді з односельчанкою Валентиною Довбиш йдемо місити тісто на пиріжки, яких входить 175, тож у ліпленні допомагають Ніна Дем’яненко і Тетяна Кондратенко».
Піч треба розпалювати заздалегідь, цим займається Євген Миколайович, а Галина Олексіївна керує процесом:
«Бо я ж за скільки років вивчила її (піч) досконало, знаю, коли треба підкидати дрова, вирішую, чи закривати заслінку».
На коробках з випічкою волонтери пишуть, звідки вона, і передають з попутними машинами. Одного разу передача потрапила й бійцям із Цибулевого, чому господині дуже раділи. Їх тішить, коли отримують зворотній зв'язок з фронту. Так, одного разу зателефонував військовий, який розпитував, де знаходиться це Цибулеве, і дякував за пиріжки з яблуками. А особисто Галині Кондрашенко, «дорогій бабусі Галі», військовослужбовці-зенітники одного з підрозділів передали лист-подяку, яку вона з трепетом зберігає.
Тетяна Кондратенко, керівниця драматичного гуртка сільського клубу, не тільки допомагає у приготуванні, а й фіксує на фото та знімає відео, як цибулівці чаклують довкола печі і як стараються приготувати і віддати на фронт найсмачніше. Говорять, що після війни зроблять про ці дні фільм. Головне, щоб це було якомога швидше.
