Навіть чай я п’ю тільки за перемогу, —Олександр Поворознюк
- 21 травня 2022, 14:16
Підприємець-аграрій Олександр Поворознюк із селища Петрового Олександрійського району з початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну поєднує роботу в полі з командуванням добровольчим батальйоном «За Петрівщину», адже боротьба за урожай і боротьба за свободу України у нього сьогодні в пріоритеті.
— Олександре Григоровичу, чи працює господарство ТОВ «Агрофірма П'ятихатська», генеральним директором якої ви є? Чи з початком воєнної агресії ви не звільняли працівників, чи не зменшили їхні зарплати? Чи змінилися підходи у веденні підприємницької діяльності після 24 лютого?
— Розмір зарплати на підприємстві не знижувався, а в деяких позиціях навіть збільшився.
У самому веденні справ змінилося майже все (а в агробізнесі я з 2000 року). Ось, наприклад, у фінансах. Якщо в грудні у бюджет підприємства вартість солярки ми закладали максимум по 30 гривень, то зараз вона коштує 75 гривень, і ми маємо реагувати на такі зміни та шукати виходи із ситуації миттєво. Або раніше ми відправляли насіння соняшника на переробні заводи, пшеницю — в порти за налагодженою процедурою, а зараз це неможливо через окупацію територій чи руйнування об’єктів інфраструктури. Змінилося все докорінно, і треба перелаштовуватися по ходу, по ходу планувати, по ходу змінювати заплановане. І ті підприємці, хто зараз швидко включиться в ситуацію й триматиме носа по вітру, ті й виживуть в бізнесі, а інші, на мою думку, припинять свою діяльність.
— Як ви оцінюєте проведену посівну, як зійшла озимина, чи загрожує голод Україні?
— Україні голод не загрожує, це точно: пшениця буде. Але якщо не буде солярки, щоб техніка вийшла для обробки посівів, то хорошої якості зерна не буде, відповідно, не буде хорошої якості борошна...
На сьогодні тримаємося, а на скільки нас вистачить — це вже питання.
— Що зараз із футбольним клубом «Інгулець», президентом якого ви є?
— Футболісти клубу хто на Західній Україні із родинами, хто вдома, хто гуманітарною допомогою займається, адже футбол зараз не на часі.
— Чи є у вас співпраця з місцевою владою? Як підготовлена громада у воєнний час?
— З місцевою владою, зокрема із селищним головою Світланою Тилик, у мене як керівника добробату налагоджена повна комунікація. Адже у мирному житті я співпрацював з нею як місцевий житель, як підприємець. Я голова бюджетної комісії у депутатському корпусі — і цим все сказано. Із селищною радою ми працюємо в унісон і, думаю, по Петровому видно, що ми зробили за останні два роки при тому самому бюджеті, як у попередній каденції. Утім, я звик щоб про мою роботу говорили самі жителі Петрового, а не я вихвалявся.
— Ви й раніше були досить широко представлені в інфопросторі країни. А зараз ваше емоційне звернення до президента України Зеленського стало вірусним, з ним записують тіктоки, трек на ці слова очолює топ-100 в Apple Music. Чи очікували на таке? Як думаєте, чи ті, до кого ви зверталися, почули і зрозуміли вас?
— Популярність я не планував, відео не створював спеціально, воно вийшло спонтанно. Це емоції, які вийшли назовні саме тоді, коли всім було тяжко і ніхто не знав, що робити. Я висловив свою думку, люди зрозуміли мою позицію. А хто саме створює різноманітний контент з моїми цитатами — я навіть не знаю, ніколи з цими людьми не спілкувався.
— Чи є політики, про чию роботу ви знаєте напевне, з ким зустрічалися особисто?
— Особисто я зустрічався з двома народними депутатами з Кіровоградщини. Один з них — Олесь Довгий. Він дуже допомагає регіону. Добре, коли на окрузі проходить той, хто дбає про виборців систематично: приїжджає з робочими візитами, цікавиться проблемами і потребами, допомагає у їх вирішенні. У березні на зібранні, в ході якого мене та інших осіб призначали комбатами добровольчих батальйонів, був присутній Олесь Станіславович, і не з пустими руками. Ніхто з високого ешелону влади не приїхав, а він — прибув. Також приємно, коли знайомі фермери говорять мені, що він закуповує у них продукти для благодійництва. Купує у своїх, тим самим підтримуючи місцевий бізнес. Він уважний, цікавиться життям Кіровоградщини, а це дорогого коштує.
Коли приходить час виборів, більшість кандидатів у депутати приїжджає тільки з обіцянками, а йому є про що прозвітувати. Я впевнений, що став любого, а голосувати треба за Олеся Довгого і сьогодні, і в майбутньому, бо він дійсно піклується про свій регіон.
— Які слова підтримки ви говорите своєму оточенню? Підтримайте жителів Кіровоградщини — читачів нашої газети.
— Мої друзі та близькі знають, що навіть чай зараз я п’ю тільки за перемогу! У думках лише одне: ми маємо перемогти, іншого варіанту немає. Про це всі знають, і це лише справа часу. Наші воїни Збройних сил — це щось неймовірне! Я це знаю особисто, бо часто буваю на передовій.
Жителів Кіровоградщини хочу попросити: не нехтуйте сигналами тривоги, бо на сьогодні усі почувають себе розслаблено. Дай Бог, щоб нічого не прилітало у наші краї. Але Кіровоградщина вже бачила обстріли, тож нехай надалі вони будуть без жертв. А цього можна досягти, просто виконуючи правило: тривога — прямуйте в укриття. Розслаблятися будемо після війни.
— Розмір зарплати на підприємстві не знижувався, а в деяких позиціях навіть збільшився.
У самому веденні справ змінилося майже все (а в агробізнесі я з 2000 року). Ось, наприклад, у фінансах. Якщо в грудні у бюджет підприємства вартість солярки ми закладали максимум по 30 гривень, то зараз вона коштує 75 гривень, і ми маємо реагувати на такі зміни та шукати виходи із ситуації миттєво. Або раніше ми відправляли насіння соняшника на переробні заводи, пшеницю — в порти за налагодженою процедурою, а зараз це неможливо через окупацію територій чи руйнування об’єктів інфраструктури. Змінилося все докорінно, і треба перелаштовуватися по ходу, по ходу планувати, по ходу змінювати заплановане. І ті підприємці, хто зараз швидко включиться в ситуацію й триматиме носа по вітру, ті й виживуть в бізнесі, а інші, на мою думку, припинять свою діяльність.
— Як ви оцінюєте проведену посівну, як зійшла озимина, чи загрожує голод Україні?
— Україні голод не загрожує, це точно: пшениця буде. Але якщо не буде солярки, щоб техніка вийшла для обробки посівів, то хорошої якості зерна не буде, відповідно, не буде хорошої якості борошна...
На сьогодні тримаємося, а на скільки нас вистачить — це вже питання.
— Що зараз із футбольним клубом «Інгулець», президентом якого ви є?
— Футболісти клубу хто на Західній Україні із родинами, хто вдома, хто гуманітарною допомогою займається, адже футбол зараз не на часі.
— Чи є у вас співпраця з місцевою владою? Як підготовлена громада у воєнний час?
— З місцевою владою, зокрема із селищним головою Світланою Тилик, у мене як керівника добробату налагоджена повна комунікація. Адже у мирному житті я співпрацював з нею як місцевий житель, як підприємець. Я голова бюджетної комісії у депутатському корпусі — і цим все сказано. Із селищною радою ми працюємо в унісон і, думаю, по Петровому видно, що ми зробили за останні два роки при тому самому бюджеті, як у попередній каденції. Утім, я звик щоб про мою роботу говорили самі жителі Петрового, а не я вихвалявся.
— Ви й раніше були досить широко представлені в інфопросторі країни. А зараз ваше емоційне звернення до президента України Зеленського стало вірусним, з ним записують тіктоки, трек на ці слова очолює топ-100 в Apple Music. Чи очікували на таке? Як думаєте, чи ті, до кого ви зверталися, почули і зрозуміли вас?
— Популярність я не планував, відео не створював спеціально, воно вийшло спонтанно. Це емоції, які вийшли назовні саме тоді, коли всім було тяжко і ніхто не знав, що робити. Я висловив свою думку, люди зрозуміли мою позицію. А хто саме створює різноманітний контент з моїми цитатами — я навіть не знаю, ніколи з цими людьми не спілкувався.
— Чи є політики, про чию роботу ви знаєте напевне, з ким зустрічалися особисто?
— Особисто я зустрічався з двома народними депутатами з Кіровоградщини. Один з них — Олесь Довгий. Він дуже допомагає регіону. Добре, коли на окрузі проходить той, хто дбає про виборців систематично: приїжджає з робочими візитами, цікавиться проблемами і потребами, допомагає у їх вирішенні. У березні на зібранні, в ході якого мене та інших осіб призначали комбатами добровольчих батальйонів, був присутній Олесь Станіславович, і не з пустими руками. Ніхто з високого ешелону влади не приїхав, а він — прибув. Також приємно, коли знайомі фермери говорять мені, що він закуповує у них продукти для благодійництва. Купує у своїх, тим самим підтримуючи місцевий бізнес. Він уважний, цікавиться життям Кіровоградщини, а це дорогого коштує.
Коли приходить час виборів, більшість кандидатів у депутати приїжджає тільки з обіцянками, а йому є про що прозвітувати. Я впевнений, що став любого, а голосувати треба за Олеся Довгого і сьогодні, і в майбутньому, бо він дійсно піклується про свій регіон.
— Які слова підтримки ви говорите своєму оточенню? Підтримайте жителів Кіровоградщини — читачів нашої газети.
— Мої друзі та близькі знають, що навіть чай зараз я п’ю тільки за перемогу! У думках лише одне: ми маємо перемогти, іншого варіанту немає. Про це всі знають, і це лише справа часу. Наші воїни Збройних сил — це щось неймовірне! Я це знаю особисто, бо часто буваю на передовій.
Жителів Кіровоградщини хочу попросити: не нехтуйте сигналами тривоги, бо на сьогодні усі почувають себе розслаблено. Дай Бог, щоб нічого не прилітало у наші краї. Але Кіровоградщина вже бачила обстріли, тож нехай надалі вони будуть без жертв. А цього можна досягти, просто виконуючи правило: тривога — прямуйте в укриття. Розслаблятися будемо після війни.
