Плюшеві пледи з Новгородки для дітей-переселенців
- 10 травня 2022, 12:14
Із початком повномасштабного російського вторгнення Тетяна Чапенко із селища Новгородки Кропивницьного району вирішила допомагати дітям-переселенцям, в'яжучи для них плюшеві пледи. Завдяки грошовим внескам небайдужих на придбання пряжі зараз в наявності сім виробів, які умілиця готова надіслати тим, хто їх потребує, а два вже радують своїх маленьких власників.
Тетяна Чапенко (Чернова) народилася й живе в Новгородці. Два роки тому (до речі, це було у травні), перебуваючи у декретній відпустці, почала займатися в’язанням.
— Хоч я й людина не творча, й більше люблю рухатися, а не сидіти на місці, та все ж зацікавилася технікою в’язання товстою плюшевою ниткою без спиць, пальцями. Переважно у такий спосіб виготовляють пледи, які надзвичайно м’які, до того ж гіпоалергенні, не електризуються, що підходить для дітей з народження. Також можна виготовити декоративні подушки, приліжкові килимки, чохли на стільці й табуретки, дитячі пінетки, дорослі шкарпетки, балаклави, снуди, панамки тощо.
Мене зацікавило не те, скільки коштують ці речі в продажу (хоч на сьогодні в’язання залишилося моїм єдиним заняттям), а мені захотілося створювати емоції. Адже коли дорослі й діти торкаються цих виробів, то мимоволі вигукують: «Ой, яке м’якеньке!» Тож подивилася відео в ютубі, навчилася, розробила логотип, купила крафт-папір, стрічки, щоб мої роботи були впізнавані, і почала виставляти їх на сторінці в інстаграмі. Попит був, замовляли і з Новгородківщини, і з різних куточків України.
Були незвичні ситуації, пов’язані з моїми виробами. Коли моя подруга з Кривого Рогу розмістила на своїй сторінці мої подушки-сердечки як рекламу до Дня Святого Валентина, то через пів години я отримала замовлення від її чоловіка, який зчитав її пост як бажання мати такий подарунок. Я одразу зрозуміла, що відбулося, тож свята чекала з особливим нетерпінням, щоб дізнатися, як подруга відреагує на чоловіковий сюрприз. Звісно, романтичний подарунок їй сподобався. Також час від часу я проводжу лотереї. Одна жінка із Закарпаття забронювала, але не викупила два лотерейні квитки, пояснивши, що зараз не має грошей. Я відповіла їй, що час до дати розіграшу є, тож як буде змога, нехай долучається, а раптом її квитки будуть виграшними. За пару днів вона викупила квитки, а під час розіграшу один з квитків виграв! Вона була безмежно рада такій удачі. А через короткий час зробила два замовлення. Тож коли я зроблю людям приємно, то отримую ще більшу віддачу, адже мої замовники потім пишуть мені теплі слова, діляться зі мною отриманими емоціями. Читаючи такі відгуки, я думаю, що навіть коли вийду на роботу, продовжу в'язати заради таких слів.
Про війну дізналася з гулу літака, який пролетів ранком над будинком, а потім страшну здогадку підтвердила стрічка новин. У перші дні мене скував страх, я тільки й сиділа в телефоні, слідкуючи за подіями.
Коли у тому магазинчику, де я замовляю пряжу, в’язальниці написали оголошення, що вони сплели пледи для дітей-переселенців, і хто хоче допомагати, може перерахувати кошти на подальші вироби, я подумала, що я можу робити так само, і повідомила про це на своїх сторінках у соцмережах. І люди почали надсилати мені гроші! Я просила 10-20 гривень, а надходило і 50, і 100, і 300. В основному це були жителі нашої громади, але мої знайомі з інших населених пунктів теж були. Свою допомогу зв’язати гачком шапочки і пов’язки запропонувала жителька Новгородки Ірина Костянецька-Січкар.
Набір, в якому мої та Іринині вироби, я передала в сусіднє село Інгуло-Кам’янку, один плед віддала сім’ї, що перебуває в Новгородці. Зараз маю сім пледів для малюків від 0 до 4 років, якщо потрібно — дайте знати (мій інстаграм @plush_teplyy_pled), можу відправити поштою.
Багато моїх знайомих вже у лавах Збройних сил України, дехто в теробороні. Я не можу допомогти у цій війні фінансово, тож допомагаю своєю роботою. Про заробіток думати не можу — швидше б наступив мир, для цього роблю усе можливе.
— Хоч я й людина не творча, й більше люблю рухатися, а не сидіти на місці, та все ж зацікавилася технікою в’язання товстою плюшевою ниткою без спиць, пальцями. Переважно у такий спосіб виготовляють пледи, які надзвичайно м’які, до того ж гіпоалергенні, не електризуються, що підходить для дітей з народження. Також можна виготовити декоративні подушки, приліжкові килимки, чохли на стільці й табуретки, дитячі пінетки, дорослі шкарпетки, балаклави, снуди, панамки тощо.
Мене зацікавило не те, скільки коштують ці речі в продажу (хоч на сьогодні в’язання залишилося моїм єдиним заняттям), а мені захотілося створювати емоції. Адже коли дорослі й діти торкаються цих виробів, то мимоволі вигукують: «Ой, яке м’якеньке!» Тож подивилася відео в ютубі, навчилася, розробила логотип, купила крафт-папір, стрічки, щоб мої роботи були впізнавані, і почала виставляти їх на сторінці в інстаграмі. Попит був, замовляли і з Новгородківщини, і з різних куточків України.
Були незвичні ситуації, пов’язані з моїми виробами. Коли моя подруга з Кривого Рогу розмістила на своїй сторінці мої подушки-сердечки як рекламу до Дня Святого Валентина, то через пів години я отримала замовлення від її чоловіка, який зчитав її пост як бажання мати такий подарунок. Я одразу зрозуміла, що відбулося, тож свята чекала з особливим нетерпінням, щоб дізнатися, як подруга відреагує на чоловіковий сюрприз. Звісно, романтичний подарунок їй сподобався. Також час від часу я проводжу лотереї. Одна жінка із Закарпаття забронювала, але не викупила два лотерейні квитки, пояснивши, що зараз не має грошей. Я відповіла їй, що час до дати розіграшу є, тож як буде змога, нехай долучається, а раптом її квитки будуть виграшними. За пару днів вона викупила квитки, а під час розіграшу один з квитків виграв! Вона була безмежно рада такій удачі. А через короткий час зробила два замовлення. Тож коли я зроблю людям приємно, то отримую ще більшу віддачу, адже мої замовники потім пишуть мені теплі слова, діляться зі мною отриманими емоціями. Читаючи такі відгуки, я думаю, що навіть коли вийду на роботу, продовжу в'язати заради таких слів.
Про війну дізналася з гулу літака, який пролетів ранком над будинком, а потім страшну здогадку підтвердила стрічка новин. У перші дні мене скував страх, я тільки й сиділа в телефоні, слідкуючи за подіями.
Коли у тому магазинчику, де я замовляю пряжу, в’язальниці написали оголошення, що вони сплели пледи для дітей-переселенців, і хто хоче допомагати, може перерахувати кошти на подальші вироби, я подумала, що я можу робити так само, і повідомила про це на своїх сторінках у соцмережах. І люди почали надсилати мені гроші! Я просила 10-20 гривень, а надходило і 50, і 100, і 300. В основному це були жителі нашої громади, але мої знайомі з інших населених пунктів теж були. Свою допомогу зв’язати гачком шапочки і пов’язки запропонувала жителька Новгородки Ірина Костянецька-Січкар.
Набір, в якому мої та Іринині вироби, я передала в сусіднє село Інгуло-Кам’янку, один плед віддала сім’ї, що перебуває в Новгородці. Зараз маю сім пледів для малюків від 0 до 4 років, якщо потрібно — дайте знати (мій інстаграм @plush_teplyy_pled), можу відправити поштою.
Багато моїх знайомих вже у лавах Збройних сил України, дехто в теробороні. Я не можу допомогти у цій війні фінансово, тож допомагаю своєю роботою. Про заробіток думати не можу — швидше б наступив мир, для цього роблю усе можливе.
