Але, на жаль, не завжди є можливість подбати про тварин, особливо у містах, які під постійним ворожим обстрілом. Так сталось у зоопарках Миколаєва та Харкова. Для прикладу: «Фельдман Екопарк», який розташований на Окружній дорозі під Харковом, з перших днів російського вторгнення опинився під ворожим вогнем. Окупанти обстрілюють його територію з мінометів, реактивних систем та стрілецької зброї. На цій території російська армія вбила декілька людей, які просто прийшли годувати та доглядати за звірами, знищили велику кількість тварин… На початку квітня власник Екопарку Олександр Фельдман говорив, що є велика ймовірність того, що буде ухвалено непросте рішення про приспання великих хижаків, але завдяки волонтерам велику частину із них все ж вдалось евакуювати протягом наступних днів.

Про те, як зараз виживає ще донедавна найбільший приватний ландшафтний парк країни і як бореться за кожне життя підопічних, поговорили із пресслужбою «Фельдман Екопарку».

— Вітаю! Чи залишилися ще якісь звірі на території Екопарку?

— Так, ще багато. Доки не евакуйовано кілька хижаків, різні копитні, звірі та птахи, зокрема водоплавні та навколоводні. Але операція з порятунку тварин триває — щоденними героїчними зусиллями співробітників і волонтерів вони вивозяться з території «Фельдман Екопарк», що знаходиться на лінії вогню, в безпечне місце. Кожен рятувальний рейс — смертельний ризик. Доводиться робити вилазки 2-3 середніми за розміром машинами, щоб не стати привабливою мішенню для ворожих безпілотників та мінометників, а на самій території можна перебувати максимум кілька годин. За цей час потрібно ще встигнути напоїти і погодувати вихованців. Але ми не покинемо жодної живої істоти. Життя кожного з них є для нас величезною цінністю!

— Який відсоток усіх звірів вдалося врятувати, скільки було всього тварин до початку війни?

— Зооколекція «Фельдман Екопарку» до початку російського вторгнення була однією з найбільших в Україні. Вона складалася з майже 5000 тварин, більш ніж 300 видів. Її гордістю були великі примати, дикі кішки та екзотичні птахи. Багато тварин, що містилися в Екопарку, були занесені до Червоної книги і брали участь у міжнародних програмах зі збереження рідкісних популяцій та видової різноманітності. Станом на середину квітня евакуйовано понад 50% зооколекції. Щоб вивезти решту вихованців нинішніми темпами та за сприятливої ситуації, знадобиться, можливо, ще 15-20 днів.



— До яких міст вивезли тварин і яких?

— Київ, Одеса, Дніпро, Хмельницький. Ці міста прийняли переважно наших хижаків — левів, тигрів, ведмедів. Харківський зоопарк і наші полтавські парт-
нери прийняли більшу частину інших тварин. Нам запропонували допомогу багато зоопарків, реабілітаційних центрів, зоозахисних організацій, приватних розплідників, звичайних фермерів. Звірям та птахам готові надати притулок і за кордоном: географія пропозицій — майже вся Європа. Але ми хочемо, щоб наші вихованці залишилися в нашій країні і до того ж плануємо відновити зооекспозицію «Фельдман Екопарк», коли настане мир.

— Окрім волонтерів на місцях хто ще простягає руку допомоги у цей складний час?

— Ще на початку російського вторгнення інфраструктура «Фельдман Екопарк» була зруйнована, доступ до багатьох наших запасів став неможливий, а через бойові дії порушилися зв'язки з постачальниками, як і вся логістика забезпечення. До нас на допомогу прийшли друзі та партнери. За минулі два місяці майже 8 тисяч людей, як з України, так і з інших країн, перерахували кошти на харчування та евакуацію тварин. Серед десятків громадських організацій, які простягли нам руку допомоги, окремо варто відзначити родинний Благодійний фонд Олеся Довгого «Можемо Разом». Велике спасибі за корм для наших копитних, приматів, хижаків та птахів. Це велика та своєчасна допомога!

— Які у вас плани щодо відновлення парку?

— Ми обов'язково все відновимо, докладемо всіх зусиль, залучимо численних друзів та партнерів для цього. «Фельдман Екопарк» знову стане одним із головних екотуристичних магнітів Сходу України, зберігши свій колорит, природоохоронну та гуманітарну спрямованість. Багато уваги після війни будемо приділяти психосоціальній реабілітації дітей та дорослих за допомогою спілкування з природою та тваринами. Щойно зникне ризик для роботи людей, приступимо до відновлення парку та реалізації планів реконструкції. А поки що рятуємо і боремося за кожне пухнасте життя.