У Деріївській ЗШ І-ІІІ ступенів – ДНЗ працює 31 член колективу, з них 16 педпрацівників. Середній вік — старше сорока років, є чотири працівники старше 60 років, директор закладу Олександр Олефір, — наймолодший, йому 25.

— Олександре Олександровичу, ваш колектив вакцинувався першим серед інших шкіл Онуфріївщини. Як працювали з колегами для цього?

— Річ у тім, що я став директором тільки в кінці серпня минулого року, до цього працював вчителем початкових класів. А мої колеги наскільки свідомі люди, що як тільки в Україні і в нашій громаді зокрема з’явилася можливість вакцинуватися, зробили це за власним бажанням без жодних заперечень чи питань до керівництва «чому?», «для чого?», адже вже були обізнані у питанні й хотіли убезпечити себе від коронавірусної інфекції. Шестеро наших вчителів: Наталія Лагода, Лідія й Олександр Черньонкови, Сергій Сінельников, Тетяна Харенко, Наталія Біжко вакцинувалися одними із перших у громаді — на початку весни минулого року, як тільки перші партії вакцини з’явилися в Україні, коли ще не було жодних нормативних документів від уряду щодо необхідності вакцинації педпрацівників. Останні з колективу зробили щеплення наприкінці серпня. У листопаді ми прийняли на роботу кочегара Миколу Гладкого, який прийшов до нас уже вакцинованим.



Працівники робили щеплення у тих пунктах вакцинації, де їм було зручно, у зручний час, це не проводилося централізовано.

Хоч у селі хворіють на COVID-19, на сьогодні у школі ні вчителі, ні діти не хворіли (хоча серед наших учнів поки немає щеплених). Випадковістю це не вважаю, працює саме вакцина. Пандемія все ще не йде на спад, тож вакцинуватися потрібно, адже ми готуємо імунну систему до зустрічі з вірусом — і ризик захворіти зменшується. До речі, у моїй родині теж усі вакциновані.

На початку навчального року наш заклад брав участь у національному конкурсі для шкіл «Вакциновані й відкриті», де ми виграли захисні маски й екосумки. Від керівництва громади, як і було ними обіцяно на старті кампанії з вакцинації, на День селища ми отримали у подарунок за нашу активність духовку на шкільну кухню. Нова кухонна техніка була доречною, оскільки стара саме вийшла з ладу. Але це приємне відзначення нашого свідомого вибору, а не самоціль, ми робили щеплення не заради матеріальної вигоди.



Передаю слово своїй колезі — вчительці початкових класів Наталії Лагоді.

— Наталю Іванівно, поділіться своїми думками щодо необхідності вакцинації проти коронавірусної інфекції.

— Мені 57 років, маю майже 37 років педагогічного стажу. Я не могла дочекатися, коли на Онуфріївщині з’явиться вакцина від компанії Pfizer, якою я вирішила щепитися. Я народжувала своїх доньок у радянський час, і тоді у пологовому немовлятам робили необхідні щеплення. На мою думку, це правильно, адже у такий спосіб було зупинено чимало епідемій. Я позитивно ставилася і ставлюся до щеплень як таких.

Щодо вакцинації проти COVID-19, то не лише я, а увесь колектив слухав і читав інформацію про кількість захворювань і смертей від ускладнень, що спричиняє цей вірус, від цього ставало страшно. Тому вирішили з колегами, що вакцинуватимемося обов’язково. У закладі я щепилася другою, першою була наша шкільна медсестра Лариса Охріменко.



Зі мною вакцинувався і мій батько Іван Петрович Перевернихата, якому 82 роки. Як і має бути, він проконсультувався зі своїм лікарем, адже не так давно переніс операцію на серці. Лікар сказав, що і можна, і треба імунізуватися, і рекомендував у його випадку саме Pfizer. Довго не чекали, а на наступний же день після консультації з Деріївки поїхали у пункт щеплення в Онуфріївку.

З нами поїхали і наші односельці, загалом у нашому селі достатньо багато щеплених проти COVID-19. На мою думку, такий показник залежить від докладних і систематичних роз’яснень. У нас в школі це робила наша медсестра, говорячи як про плюси вакцинації, так і попереджаючи про алергічну реакцію тощо. Та й ми самі люди думаючі, багато слухали інформації і робили власні висновки. Приємно, що погляди у нашому колективі співпадають. Бо ж як тільки почалася кампанія з вакцинації, було багато жахачок про начебто негативну дію вакцини, але ми читали наукові джерела, а після щеплень і в нас, і в наших знайомих все було добре, у мене хіба що добу рука поболіла.

Знаємо, що із 6 січня усі охочі можуть вакцинуватися бустерною дозою, обов’язково її робитимемо, переказуємо одне одному інформацію і чекаємо на запрошення з пункту щеплень.

Далі говоримо з керівником громадської організації "Дитяче громадське об'єднання "Військово-патріотичний спортивний клуб «Саланг»" Володимиром Гогою.

— Володимире Івановичу, в громаді імунізовано понад 30 підлітків, і у своїй більшості це спортсмени. Чи є серед них ваші вихованці?

— Так, це ми. Онуфріївський «Саланг», який діє майже шість років, завжди в числі перших (сміється). На сьогодні в клубі діють три групи, в яких тренуються 40 хлопців і дівчат. Вид спорту — військово-спортивні багатоборства, додатково займаємося кемпо-карате. Умови для занять у нас спартанські. А результати — високі! Маємо значні досягнення: мої вихованці — кандидати у майстри спорту, неодноразові чемпіони України й світу, дванадцять з них входять у збірну України.



Й у вакцинації ми проявили лідерство. Я і семеро моїх вихованців: дванадцятирічна Віталіна Балакало, тринадцятирічні Олександр Рязанов, Вероніка Маркар'ян і її шістнадцятирічна сестра Марія, чотирнадцятирічний Максим Діконенко, п’ятнадцятирічні Віктор Новіков і Нікіта Кузнєцов вакцинувалися проти COVID-19. Це зручно для участі в змаганнях в Україні, Європі та світі, коли треба пред’являти організаторам або сертифікат про вакцинацію, або ПЛР-тест. Останнє і фінансово накладно, і незручно, бо стаєш прив’язаний до лабораторій і коротких термінів дії довідки, а коли 10-20 змагань в рік, витрачати на це час і гроші — неефективно. Але це я говорю про суто практичний момент, адже головне в імунізації — убезпечити себе від тяжкого перебігу хвороби у разі інфікування.

Ініціював вакцинацію серед вихованців я. Хоч і перехворів влітку у середній формі тяжкості, і, можливо, ще й працювали антитіла, але восени вирішив вакцинуватися, бо більше хворіти бажання не маю. Також як наставник написав у батьківський чат роз’яснювальне повідомлення про невтішну ситуацію з COVID-19 у світі, запропонував щеплення як захист. Мені одразу зателефонували декілька батьків, які повідомили про бажання вакцинувати своїх дітей і, звісно, вакцинуватися й самим. Діти не боялися, перенесли щеплення нормально, потім ділилися своїми враженнями з товаришами. Я маю намір незабаром отримати й бустерну дозу. Стикаюся з тим, що оточуючі часто не розуміють необхідності вакцинації. Це власна справа кожного, та сподіваюся, що позитивні приклади допоможуть подолати людям їхні негативні уявлення про щеплення, і ми разом зупинимо недугу та повернемося до звичайного ритму роботи, адже у наших планах підкорення світових арен.