«Від ваших ідей обертом голова». Директорка Капітанівської школи Людмила Овчаренко відзначена премією Верховної Ради України
- 20 грудня 2021, 12:03
Людмила Овчаренко має 50 років педагогічного стажу, з них майже 40 — директорського. Капітанівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів
Новомиргородської міської ради Кіровоградської області, яку вона очолює, — одна з найкращих в області, є лауреатом загальнонаціональної програми «Флагмани освіти України». Про ухвалення Постанови щодо премії керівниця закладу дізналася із соцмереж і вже отримує привітання від колег, учнів і рідних. Але офіційного запрошення на нагородження поки не отримувала, про те, куди витратить грошову винагороду, — не думала, бо за родом діяльності звикла працювати лише з тим, у чому знається на 100%.
— Людмило Григорівно, цьогоріч ви увійшли у число 30 кращих педагогів України, яких Верховна Рада України відзначила щорічною одноразовою премією за особливі успіхи у навчанні та вихованні учнів. Розкажіть про ваші досягнення на освітянській ниві.
— Зауважу, що премію я ще не отримала, розміру її не знаю (136 200 грн — Ред.), поки що бачила тільки Постанову, яка ухвалена 1 грудня. Коли отримаю гроші й диплом — тоді скажу напевне (сміється). Цікаво, що 9 грудня у мене був день народження і стрічка фейсбука рясніла привітаннями з цієї нагоди, а наступного дня стало відомо про Постанову — і мене стали поздоровляти вже з цією подією.
Це не лише моя відзнака, а й усього колективу, який показує чудові результати роботи. «Від ваших ідей обертом голова», — такими словами вітали мене колеги з днем народження.
Я їм вдячна: підтримують і розуміють мене.
Ми опорний заклад, але поки що без філій. Школа одна з найкращих в області, носить звання «Флагмани освіти України» із занесенням у книгу з однойменною назвою. За результатами зовнішнього незалежного оцінювання займаємо п’яте місце у рейтингу серед закладів середньої освіти Кіровогращини. Плинності кадрів у нас майже немає. У закладі працює 55 осіб, з них 32 педагоги, які навчають 327 учнів. До нас підвозять шкільним автобусом учнів із сусідніх населених пунктів Новомиргородщини, власним транспортом батьки привозять дітей із Черкаської області — села Пастирського.
Рішення про номінування мене на цю нагороду ухвалювала сесія міської ради і направила подання на обласну раду, депутати якої серед інших кандидатур підтримали мою. У свою чергу їхнє клопотання підтримала Верховна Рада, ухваливши відповідну Постанову. Це моя перша відзнака такого високого рівня, але маю інші: нагрудний знак «Василь Сухомлинський», Почесну грамоту Міністерства освіти України, звання лауреата обласної педагогічної премія імені Василя Сухомлинського, звання «Відмінник освіти» тощо.
Мій загальний стаж роботи — 50 років, оскільки працювати розпочала із 16 років: спочатку піонервожатою в Капітанівці, потім вчителькою початкових класів у Тишківці (звідки родом), коли заочно навчалася в Уманському педагогічному інституті. У 1982 році очолила Тишківську школу. Тож директорського стажу в наступному році буде 40 років. Цю цифру добре знаю, бо коли моєму сину було пів року, я прийняла школу. У 1988 році перейшла працювати директоркою в Капітанівку, де працюю ось уже 33 роки. За фахом я вчителька початкових класів з правом викладання окремих предметів і певний час викладала історію. З 2012 року не викладаю, оскільки вважаю, що від моїх частих відряджень, господарської роботи страждають учні, а це неприпустимо. Була делегатом з’їзду вчителів, відвідую семінари в межах України, ми обмінюємося досвідом з колективами Кіровоградщини, так, приїздили у Бобринець, Павлиш, приймаємо колег у себе.
Починала працювати директоркою, не знаючи азів управлінської діяльності. Мої наставники вчили мене, що я сама маю вибрати свій стиль управляння. Щоб його виробити, багато вчилася. Зараз увагу приділяю тому, аби не перебирати на себе роботу своїх заступників, даю змогу проявитися кожному з колег. Я вимоглива, але добра.
Останнім часом все частіше збираюся полишити освітянську діяльність, з огляду на вік вже другий рік працюю за контрактом, але не виходить поки — прикипіла до школи, та й керівництво громади не відпускає. Але своїх років не відчуваю, працюю добре незалежно від будь-яких зовнішніх факторів. Дбаю, щоб учням було комфортно, прагну створювати для них ситуації успіху, щоб вони відчували себе успішними й із задоволенням приходили у школу.
— Зауважу, що премію я ще не отримала, розміру її не знаю (136 200 грн — Ред.), поки що бачила тільки Постанову, яка ухвалена 1 грудня. Коли отримаю гроші й диплом — тоді скажу напевне (сміється). Цікаво, що 9 грудня у мене був день народження і стрічка фейсбука рясніла привітаннями з цієї нагоди, а наступного дня стало відомо про Постанову — і мене стали поздоровляти вже з цією подією.
Це не лише моя відзнака, а й усього колективу, який показує чудові результати роботи. «Від ваших ідей обертом голова», — такими словами вітали мене колеги з днем народження.
Я їм вдячна: підтримують і розуміють мене.
Ми опорний заклад, але поки що без філій. Школа одна з найкращих в області, носить звання «Флагмани освіти України» із занесенням у книгу з однойменною назвою. За результатами зовнішнього незалежного оцінювання займаємо п’яте місце у рейтингу серед закладів середньої освіти Кіровогращини. Плинності кадрів у нас майже немає. У закладі працює 55 осіб, з них 32 педагоги, які навчають 327 учнів. До нас підвозять шкільним автобусом учнів із сусідніх населених пунктів Новомиргородщини, власним транспортом батьки привозять дітей із Черкаської області — села Пастирського.
Рішення про номінування мене на цю нагороду ухвалювала сесія міської ради і направила подання на обласну раду, депутати якої серед інших кандидатур підтримали мою. У свою чергу їхнє клопотання підтримала Верховна Рада, ухваливши відповідну Постанову. Це моя перша відзнака такого високого рівня, але маю інші: нагрудний знак «Василь Сухомлинський», Почесну грамоту Міністерства освіти України, звання лауреата обласної педагогічної премія імені Василя Сухомлинського, звання «Відмінник освіти» тощо.
Мій загальний стаж роботи — 50 років, оскільки працювати розпочала із 16 років: спочатку піонервожатою в Капітанівці, потім вчителькою початкових класів у Тишківці (звідки родом), коли заочно навчалася в Уманському педагогічному інституті. У 1982 році очолила Тишківську школу. Тож директорського стажу в наступному році буде 40 років. Цю цифру добре знаю, бо коли моєму сину було пів року, я прийняла школу. У 1988 році перейшла працювати директоркою в Капітанівку, де працюю ось уже 33 роки. За фахом я вчителька початкових класів з правом викладання окремих предметів і певний час викладала історію. З 2012 року не викладаю, оскільки вважаю, що від моїх частих відряджень, господарської роботи страждають учні, а це неприпустимо. Була делегатом з’їзду вчителів, відвідую семінари в межах України, ми обмінюємося досвідом з колективами Кіровоградщини, так, приїздили у Бобринець, Павлиш, приймаємо колег у себе.
Починала працювати директоркою, не знаючи азів управлінської діяльності. Мої наставники вчили мене, що я сама маю вибрати свій стиль управляння. Щоб його виробити, багато вчилася. Зараз увагу приділяю тому, аби не перебирати на себе роботу своїх заступників, даю змогу проявитися кожному з колег. Я вимоглива, але добра.
Останнім часом все частіше збираюся полишити освітянську діяльність, з огляду на вік вже другий рік працюю за контрактом, але не виходить поки — прикипіла до школи, та й керівництво громади не відпускає. Але своїх років не відчуваю, працюю добре незалежно від будь-яких зовнішніх факторів. Дбаю, щоб учням було комфортно, прагну створювати для них ситуації успіху, щоб вони відчували себе успішними й із задоволенням приходили у школу.
