Телебачення, Голлівуд і маскувальні сітки
- 10 листопада 2023, 11:24
Чим займаються і про що мріють вихованці студії «КУ-раж» у Кропивницькому
Викладачі дитячої телекіностудії «КУ-раж» вважають, що заняття в студії дають юним вихованцям можливість перебувати у середовищі однодумців, що в часи війни є острівцем стабільності і підтримки. Студійці погоджуються з цим, а також додають, що завдяки отриманим знанням і навичкам у майбутньому вони піднесуть український кінематограф на найвищий рівень.
Про це «Вісник Кіровоградщини» дізнався, побувавши на першому в цьому навчальному році занятті «КУ-ража».
Основний розклад студії передбачає роботу в кількох групах, де діти та молодь від 7 до 17 років і старші об’єднані за віком. Але на суботніх заняттях збирається вся студія. Виконуючи завдання, студійці ближче знайомляться одне з одним, аби у подальшому разом створювати сценарії або грати на одному знімальному майданчику. У вільний час усі разом плетуть маскувальні сітки.
Заняття ведуть засновники і керівники студії Наталія Устименко і Володимир Крутоус — практики з понад 20-річним стажем, які 24 роки тому вирішили передавати свій досвід молодому поколінню. Обоє колись працювали в обласній телерадіокомпанії: Наталія — редакторкою дитячих програм «Кукарача», «12 балів», а Володимир — ведучим цих програм. Зараз їхні ролі розподілені так: Володимир працює з молодшими вихованцями, як режисер він тяжіє до телебачення; Наталія займається зі старшими, як редакторка тяжіє до кіно.
В останні роки у своїй діяльності студія робить акцент на кіно, знімаючи короткометражні та повнометражні фільми та відеоролики, які можна побачити на ютуб-каналах «КУ-раж» і «КУ-раж kids». Але не полишає давати базові уміння спілкуватися, працювати в кадрі, у планах повернутися до створення телепередач.
Плинність вихованців є, і це нормально, вважають керівники, адже діти шукають себе. Із досвіду знають, якщо дитина протрималася рік, то вже навряд полишить заняття.
Багато випускників студії вступають у профільні виші й охоче проходять практику на базі студії. Викладачам приємно усвідомлювати, що вони допомагають дітям визначати свій подальший шлях.
Ось що розповіли нам вихованці студії «КУ-раж».
Валерія Токар, 19 років, м. Кропивницький:
Павло Каташов, 13 років, м. Кропивницький:
Катерина Пономаренко, 16 років, м. Кропивницький:
Єлизавета Захарченко, 16 років, м. Кропивницький:
Олександра Павлова, 14 років, родом з Лисичанська, у Кропивницькому з 2022 року:
Про це «Вісник Кіровоградщини» дізнався, побувавши на першому в цьому навчальному році занятті «КУ-ража».
Основний розклад студії передбачає роботу в кількох групах, де діти та молодь від 7 до 17 років і старші об’єднані за віком. Але на суботніх заняттях збирається вся студія. Виконуючи завдання, студійці ближче знайомляться одне з одним, аби у подальшому разом створювати сценарії або грати на одному знімальному майданчику. У вільний час усі разом плетуть маскувальні сітки.
Заняття ведуть засновники і керівники студії Наталія Устименко і Володимир Крутоус — практики з понад 20-річним стажем, які 24 роки тому вирішили передавати свій досвід молодому поколінню. Обоє колись працювали в обласній телерадіокомпанії: Наталія — редакторкою дитячих програм «Кукарача», «12 балів», а Володимир — ведучим цих програм. Зараз їхні ролі розподілені так: Володимир працює з молодшими вихованцями, як режисер він тяжіє до телебачення; Наталія займається зі старшими, як редакторка тяжіє до кіно.
В останні роки у своїй діяльності студія робить акцент на кіно, знімаючи короткометражні та повнометражні фільми та відеоролики, які можна побачити на ютуб-каналах «КУ-раж» і «КУ-раж kids». Але не полишає давати базові уміння спілкуватися, працювати в кадрі, у планах повернутися до створення телепередач.
Плинність вихованців є, і це нормально, вважають керівники, адже діти шукають себе. Із досвіду знають, якщо дитина протрималася рік, то вже навряд полишить заняття.
Багато випускників студії вступають у профільні виші й охоче проходять практику на базі студії. Викладачам приємно усвідомлювати, що вони допомагають дітям визначати свій подальший шлях.
«Ми даємо знання, навички, але основна цінність нашої спільноти — родинне спілкування. А з початком повномасштабного вторгнення — ще й можливість виразити свої страхи, переживання, стреси через творчість», — розповідає Наталія Устименко і додає, що раніше студійці могли пропускати заняття, а вже півтора року попри повітряні тривоги (займаються в укритті) і блекаути (працюють у темряві з ліхтариками) — приходять як штик.
Ось що розповіли нам вихованці студії «КУ-раж».
Валерія Токар, 19 років, м. Кропивницький:
— Зараз я здобуваю вищу освіту за спеціальністю маркетинг у київському виші, з березня 2023 року займаюся у студії, бо знаю і вірю, що українське телебачення має неабиякий потенціал, і українська кіноіндустрія ще себе покаже. А я хочу бути причетною до цього і замотивувати інших.
Прийшла із запитом телеведучої, але отримала таку кількість знань, натхнення і прагнення до розвитку, що хочу розвиватися ще й як акторка та режисерка.
Прийшла із запитом телеведучої, але отримала таку кількість знань, натхнення і прагнення до розвитку, що хочу розвиватися ще й як акторка та режисерка.
Павло Каташов, 13 років, м. Кропивницький:
— У четвертому класі я почав захоплюватися творчістю. Батьки це побачили і за рекомендаціями відправили мене в акторську студію, тут я вже п’ять років.
Навіть коли займався в молодшій групі, розумів, що тут круто. Дорослішаючи і переходячи з групи в групу, мені все більше подобається атмосфера на зйомках, і я розумію, що це справа, якою я хочу займатися у майбутньому. Напевне, буду актором або працюватиму на телебаченні, з цим ще не визначився.
Набуті навички допомагають і поза студією: мені легше спілкуватися з людьми, вливатися в компанії, мене всюди приймають.
Навіть коли займався в молодшій групі, розумів, що тут круто. Дорослішаючи і переходячи з групи в групу, мені все більше подобається атмосфера на зйомках, і я розумію, що це справа, якою я хочу займатися у майбутньому. Напевне, буду актором або працюватиму на телебаченні, з цим ще не визначився.
Набуті навички допомагають і поза студією: мені легше спілкуватися з людьми, вливатися в компанії, мене всюди приймають.
Катерина Пономаренко, 16 років, м. Кропивницький:
— У студії, про яку дізналася від знайомих, займаюся майже три роки. Цікавила саме сфера кіно, тож досі тут, бо для мене це дорога в майбутнє. Вивчаю сценаристку, режисуру, акторську майстерність, основи журналістики, як працювати з людьми і камерою.
Планую вступати на режисуру до Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені
І. К. Карпенка-Карого, адже хочу підняти українське кіно до високого рівня. Хотіла б зняти детектив або, можливо, фільм про війну, показати її з усіх боків і щоб стрічку побачив увесь світ — люди заслуговують знати правду.
Планую вступати на режисуру до Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені
І. К. Карпенка-Карого, адже хочу підняти українське кіно до високого рівня. Хотіла б зняти детектив або, можливо, фільм про війну, показати її з усіх боків і щоб стрічку побачив увесь світ — люди заслуговують знати правду.
Єлизавета Захарченко, 16 років, м. Кропивницький:
— Я теж займаюся близько трьох років. Люблю камеру, мені подобається вся ця кіношна історія, цікаво знати, як все виглядає за лаштунками.
Заняття допомагають розкритися, відчути, хто я є насправді. У нас прогресивні викладачі. Ми маємо право вибору, маємо своє слово: завжди збираємося перед новими проєктами обговорити ідеї кожного, дослухаємося, доповнюємо. Ми велика сім'я і велика підтримка одне одному.
У майбутньому у якості меценатки хочу допомагати розвиватися нашій студії, виводити її на новий рівень. А також розвивати українське кіно.
Заняття допомагають розкритися, відчути, хто я є насправді. У нас прогресивні викладачі. Ми маємо право вибору, маємо своє слово: завжди збираємося перед новими проєктами обговорити ідеї кожного, дослухаємося, доповнюємо. Ми велика сім'я і велика підтримка одне одному.
У майбутньому у якості меценатки хочу допомагати розвиватися нашій студії, виводити її на новий рівень. А також розвивати українське кіно.
Олександра Павлова, 14 років, родом з Лисичанська, у Кропивницькому з 2022 року:
— Нас із мамою і собакою із Лисичанська вивезли сторонні люди. Зараз моє рідне місто майже розбомблене. У Кропивницький потрапили волею випадку.
Спочатку прийшла у студію плести маскувальні сітки, а вже потім на заняття. У Лисичанську я сім років відвідувала театральний гурток. Мені подобається діяльність «КУ-ража» і його колектив. Подобається акторство,
люблю нестандартні завдання, які нам дає Володимир Крутоус, особливо сподобалося завдання «Спецназ хом’яків», і досі згадую, як треба було визначити мізансцени та грати незвичні ролі.
У майбутньому хочу бути акторкою. Я б хотіла, щоб в Україні розвивалася кіноіндустрія і не потрібно було їхати в Голлівуд, щоб там зніматися. Нашу культуру скільки років топтали, скільки знищили людей мистецтва й інших українців, за те, що вони українці… Не хочу, щоб війна, яка точиться зараз, була задарма. А для цього усі мають працювати на перемогу. Хоча б, наприклад, плести сітки.
Спочатку прийшла у студію плести маскувальні сітки, а вже потім на заняття. У Лисичанську я сім років відвідувала театральний гурток. Мені подобається діяльність «КУ-ража» і його колектив. Подобається акторство,
люблю нестандартні завдання, які нам дає Володимир Крутоус, особливо сподобалося завдання «Спецназ хом’яків», і досі згадую, як треба було визначити мізансцени та грати незвичні ролі.
У майбутньому хочу бути акторкою. Я б хотіла, щоб в Україні розвивалася кіноіндустрія і не потрібно було їхати в Голлівуд, щоб там зніматися. Нашу культуру скільки років топтали, скільки знищили людей мистецтва й інших українців, за те, що вони українці… Не хочу, щоб війна, яка точиться зараз, була задарма. А для цього усі мають працювати на перемогу. Хоча б, наприклад, плести сітки.
