Із якими труднощами доводиться стикатися у веденні бізнесу переважно самотужки і що мотивує продовжувати його, говоримо з Тетяною Лугинець.

Як вести сімейний бізнес, коли чоловік і син у війську

«Charwish», що означає «чарівне бажання», — невелике легкопромислове підприємство, яке створює одяг для всієї родини. Його особливістю завжди було оздоблення вишивкою, а віднедавна — популяризація міста Кропивницького.

Хоча власницею бізнесу є Тетяна, а її чоловік Олександр мав іншу офіційну зайнятість, та «Charwish» є сімейною справою. Тетяна відповідає за творчий аспект, а Олександр — за економічний. Уже півтора року чоловік боронить країну в лавах Збройних сил України, куди пішов добровольцем услід за старшим сином-нацгвардійцем Артемом. Тож зараз Тетяні на місці доводиться справлятися з викликами одній. Проте із чоловіком завжди на зв’язку й радяться з того чи іншого питання.

Давно думали над тим, щоб принтувати одяг, адже не все можна передати вишивкою.

У Кропивницькому багато фотографів, які класно фотографують місто. Колажі з фото можна нанести на одяг принтуванням, продовжуючи популяризувати місто.

Коли чоловік Олександр Лугинець був в відпустці, прочитав про грант на відкриття або розвиток власної справи для ветеранів та їхніх родин. Разом написали бізнес-план на придбання обладнання та матеріалів для принтування.

Тетяна ґрунтовно підготувалася до співбесіди і згодом отримала повідомлення, що її заявку підтримано. Більше того, вона першою на Кіровоградщині отримала такий грант.

Загальна вартість проєкту — 500 тисяч гривень, з яких 350 тисяч дає держава, а 150 тисяч — власні кошти. Завдяки проєкту буде створено два додаткових робочих місця. Уже триває процес закупівель.

Труднощі, які доводиться долати

У перші дні повномасштабного вторгнення Росії в Україну довелося закрити роздрібний магазин в Одесі і законсервувати цех та магазин у Кропивницькому. Магазин в Одесі так і не відновив свою роботу. Цех улітку 2022 року почав потроху працювати, знову відкрив свої двері і магазин у Кропивницькому.

Спеціалісти — надзвичайно важлива складова бізнесу. На жаль, з війною мати таких на виробництві все складніше. На сьогодні безвісти зниклим є механік, який пішов у військо добровольцем у перші дні широкомасштабної війни. Знайти фахівця такого рівня досі не вдалося.

Із досвіду Тетяни, важко запланувати успіх, а останні півтора року важко планувати будь-що. Наприклад, у 2014 році, коли почалася гібридна війна з Росією, почали виготовляти вишиванки, одні з перших у місті демонстрували колекції. Попит тримався два роки, а потім пішов на спад. Зараз спостерігають ту саму тенденцію: у 2022 році попит на вишиванки знову пішов вгору, а нині ринок перенаситився — й зацікавленість суттєво знизилася. Тож відійшли від вишиванок, а виготовляють сучасний одяг з елементами вишивки.

Або коли минулого року почали відключати світло — почали купувати більше теплого одягу. Неможливо було замовити тканину, а всім терміново були потрібні теплі костюми, піжами. Перестали відключати світло — і продажі різко зупинилися.

Трохи історії

Тетяна Лугинець родом із Кропивницького. У дитинстві від бабусі вчилася користуватися швацькою машинкою і пробувала вишивати серветки. У школі шила для себе й обов’язково прикрашала вироби вишивкою. Здобувла професію технолога-конструктора у Київському національному університеті технологій та дизайну.

Як приватна підприємиця працює з 2007 року. Взяла в оренду приміщення, зробила самотужки ремонт, з часом викупила його і зараз там продовжує працювати. Розпочинали з ательє, ремонтуючи одяг та шиючи на замовлення, поступово почали шити на продаж уроздріб. Значний стрибок у розвитку відбувся, коли з'явилася можливість інтернет-продажів.

«Charwish» виник у 2016 році. Перед повномасштабним вторгненням подали документи для реєстрації торговельної марки, очікують, що у листопаді отримають необхідні документи.

Потужності знаходяться в Кропивницькому. На старті діяльності це був великий цех. У період пандемії коронавірусної інфекції чисельність працівників довелося значно скоротити.

На сьогодні це невелике підприємство. Усього тут п'ять осіб разом з керівницею та продавчинею. Зараз у більшості працюють, послуговуючись аутсорсом. Якщо велика колекція, замовляють роботу на великих підприємствах, якщо невелика партія під замовлення, то справляються самі.

Вишивку розробляє і пише програму для вишивальної машини сама керівниця. На вишивальній машині працює теж в основному вона.

Моделі одягу розробляють модельєрки, Тетяна як технічна конструкторка за освітою допомагає з лекалами.

В асортименті чоловічий, жіночий і дитячий одяг переважно в стилі кежуал, а також шкільна форма, бейсболки і шопери.

Ринок збуту — Україна. Але речі носять і за кордоном.

Ідея важливіша за бізнесовий розрахунок

Думка популяризувати місто Кропивницький через вишивку з'явилася з того моменту, як колишнє місто Кіровоград отримало нову назву. І остаточно викристалізувалася, коли кропивничанка почула від місцевого історика Юрія Митрофаненка, що це єдине місто у світі, назване на честь театрального діяча.

До 2022 року «Charwish» отримував багато замовлень на сімейні о́брази, коли тато, мама, син, донька їхали на відпочинок за кордон у футболках з назвою рідного міста. Іноземці розпитували, що це за зображення і де знаходиться таке українське місто. Так відбувається популяризація України в світі. Із початком повномасштабного вторгнення саме одяг із написом «Кропивницький» просять привезти або надіслати за кордон для себе чи у якості подарунку тим, хто прийняли вимушених біженців. Абсолютним визнанням своєї роботи Тетяна Лугинець вважає те, що її футболки із зображенням Театру корифеїв купують адміністрація театру й актори.

Задля масштабування й охоплення більшої аудиторії поціновувачів української історії і традицій будуватимуть колаборації. Зараз вже досягнуто домовленості про партнерство з одним з місцевих етнографічних проєктів.