Козацька Аджамка волонтерить для ЗСУ
- 19 липня 2023, 09:58
Допомагали армії з 2014 року, максимально згуртувалися у перші дні повномасштабного вторгнення, закумулювали зусилля, об’єднали довкола себе людей і підтримують фронт і вимушених переселенців жителі Аджамської сільської громади Кропивницького району. Детальніше про їхнє волонтерство — у матеріалі «Вісника Кіровоградщини».
Волонтерський штаб громади, який діє у Будинку культури села Аджамки, зібрався на другий день повномасштабної війни. Перші два тижні багато допомагали військовим частинам продуктами, матрацами, ковдрами, які зносили усією майже шеститисячною громадою, в яку окрім Аджамки входять ще три старостинських округи.
Координатором усіх дій в Аджамській громаді стала сільська рада. Окремими рішеннями вона затвердила Програми про шефство над військовими частинами та уклала Угоди щодо фінансової підтримки військових. За 2022 рік із сільського бюджету надали понад 10 мільйонів гривень на Збройні сили України, за які придбали автобус й обладнання для виконання бойових завдань ЗСУ, адресно надавали матеріальну допомогу родинам військових зниклих безвісти, в полоні, при пораненні, на поховання. У 2023 році дія Програм продовжується.
На базі денного стаціонару, який багато років не діяв і пустував, офіційно відкрили прихисток для вимушених переселенців. Волонтери, депутати, інші жителі громади звезли туди ліжка, постілі, привели приміщення в порядок, підготувавши до тимчасового перебування людей, які змушені були покинути власні домівки через збройний напад російського агресора. Таких у перші дні прибувало по п’ятдесят на добу.
Також надали прихисток внутрішньо переміщеним особам місцеві жителі. Сільська рада оперативно зібрала інформацію, хто готовий прийняти людей, організували безкоштовне харчування, принесли одяг. У перші місяці у громаді зупинялися транзитно, а потім стали залишатися на тривалий час або купувати будинки, бо повертатися вже немає куди. Загалом на території громади зараз живе понад 300 вимушених переселенців.
Підтримка фронту — поза усілякими обговореннями. Збираємо і передаємо туди усе необхідне: від питної води і шкарпеток до бронежилетів і автомобілів. Наші майстрині шиють наколінники, ноші. По селах переробляємо м'ясо й рибу на консерви, у необмеженій кількості сушимо овочі для сухих супів. Не зупиняємося і після 500 днів великої війни — все так же збираємо і відправляємо посилки.
Пам’ятаю, як 24 лютого 2022 року я ридала пів дня від новин. Потім відправилася готувати погріб для сховку. Потім не знала де себе діти. А тоді зібралася і знову пішла допомагати українській армії та вимушеним переселенцям. Місця для збору допомоги треба було багато, тож з початком повномасштабного вторгнення таборуємося у Будинку культури.
В Аджамському сільському Будинку культури із 25 лютого 2022 року спочатку без вихідних, а тепер п’ять днів на тиждень працює близько десяти жінок-волонтерок, а допомогу приносить уся громада. Картоплі на початку березня минулого року знесли тонни три, приносили цілі туші свиней та корів. Люди казали:
І просто мовчки приносили і складали. На території громади діє громадська організація «За щирість української душі та велич українського народу», яка проводить збір коштів на придбання необхідних речей для ЗСУ. Постійно діє Волонтерський пункт — ініціатор культурно-масових заходів, під час яких збираємо внески для армії та внутрішньо переміщених осіб.
Уранці 24 лютого 2022 року я згадала слова своєї бабусі, яка була у Другу світову війну медикинею. Коли ми її розпитували про війну, вона відповідала:
Тепер, на жаль, ми знаємо.
Зараз точиться кривава боротьба, але український народ об’єднаний. Як би важко не було, усі розуміють, що ми можемо втратити найцінніше — нашу державу. Тому маємо допомагати нашим захисникам і захисницям хто чим може. Аджамка — це козацьке село, якому понад 350 років, тож ми, нащадки козаків, боротимемося і допомагатимемо фронту до перемоги України.
Координатором усіх дій в Аджамській громаді стала сільська рада. Окремими рішеннями вона затвердила Програми про шефство над військовими частинами та уклала Угоди щодо фінансової підтримки військових. За 2022 рік із сільського бюджету надали понад 10 мільйонів гривень на Збройні сили України, за які придбали автобус й обладнання для виконання бойових завдань ЗСУ, адресно надавали матеріальну допомогу родинам військових зниклих безвісти, в полоні, при пораненні, на поховання. У 2023 році дія Програм продовжується.
На базі денного стаціонару, який багато років не діяв і пустував, офіційно відкрили прихисток для вимушених переселенців. Волонтери, депутати, інші жителі громади звезли туди ліжка, постілі, привели приміщення в порядок, підготувавши до тимчасового перебування людей, які змушені були покинути власні домівки через збройний напад російського агресора. Таких у перші дні прибувало по п’ятдесят на добу.
Також надали прихисток внутрішньо переміщеним особам місцеві жителі. Сільська рада оперативно зібрала інформацію, хто готовий прийняти людей, організували безкоштовне харчування, принесли одяг. У перші місяці у громаді зупинялися транзитно, а потім стали залишатися на тривалий час або купувати будинки, бо повертатися вже немає куди. Загалом на території громади зараз живе понад 300 вимушених переселенців.
— А як не допомагати, якщо ми зустрічали людей з Ізюма, Запоріжжя, Краматорська, Миколаєва, Херсона, які були в піжамах та шльопанцях, якщо ми бачили злякані очі українців, їхній страх, — говорить директорка Аджамського сільського Будинку культури і депутатка сільської ради Лариса Бабич. — Вони плакали — і ми плакали, слухаючи розповіді, як люди по кілька тижнів ховалися у підвалі або в метро, а тоді одного ранку зважувалися й виїжджали.
Підтримка фронту — поза усілякими обговореннями. Збираємо і передаємо туди усе необхідне: від питної води і шкарпеток до бронежилетів і автомобілів. Наші майстрині шиють наколінники, ноші. По селах переробляємо м'ясо й рибу на консерви, у необмеженій кількості сушимо овочі для сухих супів. Не зупиняємося і після 500 днів великої війни — все так же збираємо і відправляємо посилки.
— У 2014 році я повернулася з Італії, де прожила 14 років, — пригадує приватна підприємиця Наталія Іваніна. — За ці роки я чула там чимало проросійської пропаганди. Коли в листопаді 2013 року в Україні розпочалася Революція гідності, я цілодобово онлайн слухала про події на Майдані, а коли розпочалася АТО, повернулася в Україну до дітей. У власному магазині одразу поставила коробку з написом «На бронежилети». Волонтерством займалася і тодішня депутатка, а нині сільський голова Тетяна Зайченко, тож ми об’єднали зусилля. Нам допомагали фермери та одноосібники. Довіряли, бо ми звітували про свою діяльність. Спочатку пунктом збору став мій магазин, потім його стало мало, і ми перебралися в кімнату в сільській раді.
Пам’ятаю, як 24 лютого 2022 року я ридала пів дня від новин. Потім відправилася готувати погріб для сховку. Потім не знала де себе діти. А тоді зібралася і знову пішла допомагати українській армії та вимушеним переселенцям. Місця для збору допомоги треба було багато, тож з початком повномасштабного вторгнення таборуємося у Будинку культури.
— Із нашої громади на фронті воює понад шістсот чоловіків і жінок, — розповідає сільський голова Тетяна Зайченко. — Ми молимося, щоб наші земляки були живі, але, на жаль, провели в останню дорогу вже не одного воїна.
В Аджамському сільському Будинку культури із 25 лютого 2022 року спочатку без вихідних, а тепер п’ять днів на тиждень працює близько десяти жінок-волонтерок, а допомогу приносить уся громада. Картоплі на початку березня минулого року знесли тонни три, приносили цілі туші свиней та корів. Люди казали:
«Треба ще — будемо нести ще!»
І просто мовчки приносили і складали. На території громади діє громадська організація «За щирість української душі та велич українського народу», яка проводить збір коштів на придбання необхідних речей для ЗСУ. Постійно діє Волонтерський пункт — ініціатор культурно-масових заходів, під час яких збираємо внески для армії та внутрішньо переміщених осіб.
Уранці 24 лютого 2022 року я згадала слова своєї бабусі, яка була у Другу світову війну медикинею. Коли ми її розпитували про війну, вона відповідала:
«Війна — це таке страшне, я хочу, щоб ви ніколи такого не знали і жили краще за нас».
Тепер, на жаль, ми знаємо.
Зараз точиться кривава боротьба, але український народ об’єднаний. Як би важко не було, усі розуміють, що ми можемо втратити найцінніше — нашу державу. Тому маємо допомагати нашим захисникам і захисницям хто чим може. Аджамка — це козацьке село, якому понад 350 років, тож ми, нащадки козаків, боротимемося і допомагатимемо фронту до перемоги України.
