Волосся, яке відрощували з народження, віддали на армію
- 19 липня 2023, 09:29
Сестри Колісник — десятирічна Олександра і семирічна Мілана —відрощували свої коси із народження, бо люблять робити зачіски і навіть кінчики рівняли із жалем. Але коли зрозуміли, що, продавши своє довге волосся, зможуть допомогти українській армії, усі жалі зникли. Сім’я живе у місті Кременчуці Полтавської області, та батьки дівчаток родом із села Успенки Онуфріївської селищної ради на Кіровоградщині, де і зараз живе їхня рідня.
Із початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну дівчата разом з мамою виїхали до Польщі, та витримали розлуку з батьківщиною лише три місяці, рятуючись від суму співом українських пісень та дзвінками до рідних.
Коли повернулися, сестри почали думати, як можуть допомогти фронту. Була думка пекти і продавати печиво, та батьки на роботі, а без них не впоратися.
Восени з’явилася ідея обрізати і продати своє довге волосся, а виручені гроші передати військовим. Спочатку тато й мама ставилися до запропонованого несерйозно, бо знали, як доньки дорожать своїми косами: ростили їх змалечку і навіть підрівняти кінчики доводилося вмовляти довго.
Та дівчата не відступали, тоді батьки запропонували переказати свої кошти, а вважати, що то допомога від доньок. Але сестер це не влаштовувало: благодійність мала бути безпосередньо від них! І дорослим довелося погодитися.
Знайшли людину, яка приймає волосся, домовилися і пішли у перукарню. Коли дівчата вже сиділи у кріслі, до закладу зайшов військовий:
— Не шкода відрізати?
— Для вас не шкода!
За два сорокасантиметрові пучки отримали майже вісім тисяч гривень. Невелику частину грошей віддали на лікування безпритульних тварин, за яких завжди переживають. Бабуся Світлана Полякова, яка живе в Успенці, допомогла знайти збори для військових-земляків, аби напевне знати, що гроші підуть за призначенням. Зрештою суму розподілили так: на авто, на лікування пораненого і на тактичне обладнання.
Історія з волоссям відбулася ще взимку. А нещодавно один із військовослужбовців, підрозділ якого отримав допомогу від маленьких волонтерок, вперше прийшов у відпустку і знайшов час прийти й особисто подякувати благодійницям. Для сестер це була несподіванка, їм була приємна така увага, вони і досі усім розповідають, що до них «справжній військовий приходив».
Від зими волосся вже трохи відросло. Коси ще довго не вийде заплітати, тож дівчатка ходять з розпущеним, а як жарко, то хвостики зав'язують.
Волонтерство на сьогодні у сім’ї Колісників розподілено таким чином: кишенькові гроші доньки витрачають на допомогу безпритульним тваринам, а батьки роблять перекази на армію.
Коли повернулися, сестри почали думати, як можуть допомогти фронту. Була думка пекти і продавати печиво, та батьки на роботі, а без них не впоратися.
Восени з’явилася ідея обрізати і продати своє довге волосся, а виручені гроші передати військовим. Спочатку тато й мама ставилися до запропонованого несерйозно, бо знали, як доньки дорожать своїми косами: ростили їх змалечку і навіть підрівняти кінчики доводилося вмовляти довго.
«Саша вже сама доглядала за своїм волоссям: робила хвостики чи косички заплітала, на свята любила кучері накрутити, а Міланці я щодня допомагала із доглядом, часто виплітала косу, мов обручем», — розповідає мама Тетяна Колісник.
Та дівчата не відступали, тоді батьки запропонували переказати свої кошти, а вважати, що то допомога від доньок. Але сестер це не влаштовувало: благодійність мала бути безпосередньо від них! І дорослим довелося погодитися.
Знайшли людину, яка приймає волосся, домовилися і пішли у перукарню. Коли дівчата вже сиділи у кріслі, до закладу зайшов військовий:
— Не шкода відрізати?
— Для вас не шкода!
За два сорокасантиметрові пучки отримали майже вісім тисяч гривень. Невелику частину грошей віддали на лікування безпритульних тварин, за яких завжди переживають. Бабуся Світлана Полякова, яка живе в Успенці, допомогла знайти збори для військових-земляків, аби напевне знати, що гроші підуть за призначенням. Зрештою суму розподілили так: на авто, на лікування пораненого і на тактичне обладнання.
Історія з волоссям відбулася ще взимку. А нещодавно один із військовослужбовців, підрозділ якого отримав допомогу від маленьких волонтерок, вперше прийшов у відпустку і знайшов час прийти й особисто подякувати благодійницям. Для сестер це була несподіванка, їм була приємна така увага, вони і досі усім розповідають, що до них «справжній військовий приходив».
Від зими волосся вже трохи відросло. Коси ще довго не вийде заплітати, тож дівчатка ходять з розпущеним, а як жарко, то хвостики зав'язують.
Волонтерство на сьогодні у сім’ї Колісників розподілено таким чином: кишенькові гроші доньки витрачають на допомогу безпритульним тваринам, а батьки роблять перекази на армію.
— Я пишаюся, що мої діти в такому віці вже турбуються про наших захисників, про нашу Україну, що їм не байдуже, — ділиться емоціями мама Тетяна Колісник. — Їм не треба було багато пояснювати про війну, вони самі все бачать і чують. Нехай пошвидше буде перемога, а ми підтримуємо наше військо усіма можливими способами.
