У Знам’янці використані рукави для зберігання зерна перетворюють на армійські баули
- 4 травня 2023, 15:19
В одному із технічно-дозвіллевих закладів міста Знам’янки Кропивницького району інженер-землевпорядник В’ячеслав Грицюк і його однодумці шиють мішки для піску, баули для речей військових та нарізають плівку для накривання бліндажів з використаних рукавів для зберігання зерна. Технологія відпрацьована на понад восьми тисячах виробів, але є потреба в агроплівці.
«Вісник Кіровоградщини» поспілкувався з В'ячеславом Грицюком та пропонує увазі читачів це інтерв’ю.
— Я й мої товариші допомагали українському війську фінансово з 2014 року, та з повномасштабним вторгненням для нас наступив повний шок. Для передової я не підходжу за віком, тож шукав, у який спосіб можу бути корисним, адже я громадянин України і вважаю обов’язком допомагати своїй країні у будь-який доступний мені спосіб.
Спочатку доставляв гарячі обіди для жінок і дітей, які масово проїжджали через наше місто, рятуючись від війни. Якось познайомився з командиром роти охорони одного з військових підрозділів, який розповів про потребу у поліпропіленових мішках, тих, в яких зазвичай продають цукор чи борошно. На фронті їх наповнюють землею, аби укріплювати бліндажі. На той час, у березні 2022 року, такі мішки купити було практично неможливо або дуже дорого — 40 гривень за штуку.
Я прикладів побутового виготовлення мішків з агроплівки не бачив, але дізнався про проблему і спробував її вирішити. У нас в особистих запасах було декілька елеваторних плівок — накривали ними поверхні меблів при ремонтах приміщень. Ми маємо промислові машинки, на яких у мирний час шили вітрила для дельтапланів, чохли на літаки тощо. Тож зайнялися виготовленням мішків для піску. Вийшло нормально. Але треба була плівка. Оскільки я 23 роки працюю інженером-землевпорядником, розпочав пошуки по всіх елеваторах Знам’янської громади, а потім і Кіровоградщини. Нам пощастило, знайшли велику кількість таких рукавів, які збиралися, але не встигли відправити на переробку після забирання з них зерна, бо вони ж одноразові.
Але щоб зібрати агроплівку, треба було добряче потрудитися: рукави шириною 8 метрів і довжиною 50, а часто і до 100 метрів згорнули до купи бульдозерами, до того ж їх погризли миші, тож їх треба було витягнути, розгорнути вручну, а аж потім нарізати. Для однієї заготовки бажана бригада в 10-12 осіб, якщо менше — дуже важко. Уже складені плівки в об’ємі займають 1,5-2 бортових газелі, тому шукали достатньо місткий транспорт, яким завозили сировину на автомийки, потім сушили.
Великі шматки, до 5х5 метрів, йшли для накривання бліндажів, з менших шили мішки для ґрунту. Наприкінці квітня один із військових запитав, чому не виготовляємо баули для речей, якими воїни не користуються в конкретний період часу. Я подивився, що ціна подібного баула в інтернеті сягає майже 900 гривень, та й асортименту немає, тож знову взявся пробувати. За основу баула взяли наші мішки, до яких пришили бокову лямку, яка витримує 20 кілограмів, та основні застібки, які загалом витримують 50 кілограмів. Вироби тестували, зокрема підвішуючи в них десяток цеглин та б’ючи об землю. Потім проконсультувалися з військовими, і вони затвердили нашу розробку: одяг хоч в машині, хоч в бліндажі залишається сухим. Зауважу, що це не герметична упаковка, бо все ж при шитті голка залишає отвори, але після багатьох експериментів знайшли вихід: до кожного баула закуповуємо і вкладаємо поліетиленові мішечки для засолювання на 40 літрів, у них слід попередньо покласти речі, а потім вже переносити в баулі. Нарікання на те, що мішок чи баул порвалися, було один раз і залежало від експлуатації.
Усі відправки робимо через громадську організацію «Знам’янське об’єднання "Майдан"».
Загалом у всьому цьому великому процесі беруть участь близько ста осіб: розкопувачі, перевізники, мийники, швачки. Це мої друзі і знайомі, а також внутрішньо переміщені особи.
Минулого року пошили більше восьми тисяч виробів. Останні закінчили виготовляти наприкінці листопада — коли закінчилася плівка. Але не простоювали —шили робочі рукавички із старих джинсів.
Коли навесні почався рух зерна і вивільнилися нові рукави, ми поновили роботу. Уже відшили 150 баулів. Як з’ясувалося в ході використання, в них зручно зберігати медикаменти і продукти, підвішуючи до стелі, аби не добралися гризуни.
Якщо в якомусь регіоні є рукави, які чекають на утилізацію, дайте знати в соцмережах об’єднанню «Майдан» , а ми подумаємо, як забрати.
— Я й мої товариші допомагали українському війську фінансово з 2014 року, та з повномасштабним вторгненням для нас наступив повний шок. Для передової я не підходжу за віком, тож шукав, у який спосіб можу бути корисним, адже я громадянин України і вважаю обов’язком допомагати своїй країні у будь-який доступний мені спосіб.
Спочатку доставляв гарячі обіди для жінок і дітей, які масово проїжджали через наше місто, рятуючись від війни. Якось познайомився з командиром роти охорони одного з військових підрозділів, який розповів про потребу у поліпропіленових мішках, тих, в яких зазвичай продають цукор чи борошно. На фронті їх наповнюють землею, аби укріплювати бліндажі. На той час, у березні 2022 року, такі мішки купити було практично неможливо або дуже дорого — 40 гривень за штуку.
Я прикладів побутового виготовлення мішків з агроплівки не бачив, але дізнався про проблему і спробував її вирішити. У нас в особистих запасах було декілька елеваторних плівок — накривали ними поверхні меблів при ремонтах приміщень. Ми маємо промислові машинки, на яких у мирний час шили вітрила для дельтапланів, чохли на літаки тощо. Тож зайнялися виготовленням мішків для піску. Вийшло нормально. Але треба була плівка. Оскільки я 23 роки працюю інженером-землевпорядником, розпочав пошуки по всіх елеваторах Знам’янської громади, а потім і Кіровоградщини. Нам пощастило, знайшли велику кількість таких рукавів, які збиралися, але не встигли відправити на переробку після забирання з них зерна, бо вони ж одноразові.
Але щоб зібрати агроплівку, треба було добряче потрудитися: рукави шириною 8 метрів і довжиною 50, а часто і до 100 метрів згорнули до купи бульдозерами, до того ж їх погризли миші, тож їх треба було витягнути, розгорнути вручну, а аж потім нарізати. Для однієї заготовки бажана бригада в 10-12 осіб, якщо менше — дуже важко. Уже складені плівки в об’ємі займають 1,5-2 бортових газелі, тому шукали достатньо місткий транспорт, яким завозили сировину на автомийки, потім сушили.
Великі шматки, до 5х5 метрів, йшли для накривання бліндажів, з менших шили мішки для ґрунту. Наприкінці квітня один із військових запитав, чому не виготовляємо баули для речей, якими воїни не користуються в конкретний період часу. Я подивився, що ціна подібного баула в інтернеті сягає майже 900 гривень, та й асортименту немає, тож знову взявся пробувати. За основу баула взяли наші мішки, до яких пришили бокову лямку, яка витримує 20 кілограмів, та основні застібки, які загалом витримують 50 кілограмів. Вироби тестували, зокрема підвішуючи в них десяток цеглин та б’ючи об землю. Потім проконсультувалися з військовими, і вони затвердили нашу розробку: одяг хоч в машині, хоч в бліндажі залишається сухим. Зауважу, що це не герметична упаковка, бо все ж при шитті голка залишає отвори, але після багатьох експериментів знайшли вихід: до кожного баула закуповуємо і вкладаємо поліетиленові мішечки для засолювання на 40 літрів, у них слід попередньо покласти речі, а потім вже переносити в баулі. Нарікання на те, що мішок чи баул порвалися, було один раз і залежало від експлуатації.
Усі відправки робимо через громадську організацію «Знам’янське об’єднання "Майдан"».
Загалом у всьому цьому великому процесі беруть участь близько ста осіб: розкопувачі, перевізники, мийники, швачки. Це мої друзі і знайомі, а також внутрішньо переміщені особи.
Минулого року пошили більше восьми тисяч виробів. Останні закінчили виготовляти наприкінці листопада — коли закінчилася плівка. Але не простоювали —шили робочі рукавички із старих джинсів.
Коли навесні почався рух зерна і вивільнилися нові рукави, ми поновили роботу. Уже відшили 150 баулів. Як з’ясувалося в ході використання, в них зручно зберігати медикаменти і продукти, підвішуючи до стелі, аби не добралися гризуни.
Якщо в якомусь регіоні є рукави, які чекають на утилізацію, дайте знати в соцмережах об’єднанню «Майдан» , а ми подумаємо, як забрати.
