Світлана Ляшенко: «Магазин «Калинка» створювала уся моя родина»
- 2 квітня 2020, 14:16
Магазин «Калинка» у центрі села Василівки Онуфріївського району уже більше 20 років забезпечує односельців необхідними продуктами, а з минулого року став ще й красивою фотозоною, яку оцінили і василівці, і гості села. Займається магазином дружна родина Ляшенків.
Продавчиня Світлана Ляшенко за освітою бібліотекарка. Рік після закінчення навчання працювала в одній з бібліотек Світловодська, винаймаючи у місті житло. Під час економічної кризи у закладі відбулося скорочення, під яке Світлана потрапила як молодий спеціаліст.
— Створення магазину ми тоді придумали разом: я, мама Любов Олександрівна і тато Григорій Миколайович. Така рішучість була у батьків з моменту розпаду СРСР, коли вони вирішили не продовжувати роботу у колгоспі, а створили фермерське господарство, — згадує Світлана Григорівна. — Наступною їхньою власною справою став магазин. На місці, де стоїть «Калинка», колись була маленька зупинка, яка стояла занедбаною пусткою без вікон і дверей. Я умовила батьків обрати місцем для магазину саме її. А далі… Людські руки і труд можуть усе! Ми зробили декілька внутрішніх та зовнішніх ремонтів і створили магазин.
Відкрилася «Калинка» у 1999 році У такий спосіб у мене з’явилося робоче місце. Батьки їздили на закупи, а я працювала продавчинею.
Хоч я і вчилася і працювала бібліотекаркою, за прилавок стала легко. Будь-якого страху спілкуватися з людьми у мене ніколи не було, як і ніяковіння. Не боялася і грошей. Цікаво, що на рахівниці рахувати я не могла, а калькулятора у ті часи було не дістати, тому на прилавку завжди лежали великий аркуш паперу і ручка — за їх допомогою вираховувала грами і гривні.
Після смерті батька (якого вже немає вісім років) ми хотіли закрити магазин, але вистояли — не закрили і працюємо до сих пір. Мама, хоч і пенсіонерка, продовжує вести усі бухгалтерські справи (це й не дивно, бо працювала головною економісткою місцевого колгоспу), працюючи вдома, бо вона живе досить далеко від «Калинки».
З часом ми відкрили ще один магазин — «Каштан», який працює і зараз. Потім відкривали магазини й наші односельці, але на сьогодні залишилися лише наші. Ніде правди діти: працювати стає все складніше, адже зменшується кількість жителів нашого невеликого села.
Магазини працюють щодня, окрім неділі. Раніше багато продуктів я заносила літнім людям по дорозі, і зараз є такі, хто просить про таку послугу. Власники сільських магазинів одразу упізна́ють себе, коли я скажу, що відпускаю товари у борг. Звісно, не усім. Але я ж розумію, що багато людей отримує гроші за збут молока або чекає на пенсію. Замовлення товару формую в залежності від того, що просять покупці, адже для них я і працюю. Що стосується постачальників, то їх у нашого магазину досить багато. Адже їхня політика така: хто вчасно розраховується, до того і приїжджають. З деякими з постачальників я співпрацюю більше 15 років.
У зв’язку з коронавірусом ми суворо дотримуємося вимог роботи в умовах карантину: я працюю у масці, рукавичках, проводжу прибирання з дезінфікуючими засобами. З перевірками у магазини приїжджають представники і Держпродспоживслужби, і поліції.
Двигуном нашої справи завжди була і залишається моя мама, вона завжди переповнена ідеями. Так, минулого літа «Калинка» змінила свій зовнішній вигляд. Ідея розписати магазин теж належить мамі. Яскравий розпис придумала і виконала моя молодша сестра Анна, дизайнерка, п’ятикурсниця Кіровоградського інституту регіонального управління і економіки (Університет сучасних знань), разом з моєю племінницею (донькою моєї середньої сестри Ольги) дев’ятикласницею Василівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Дарією Глебою. Минулого року Аня розмалювала яскравими зображеннями героїв мультфільмів класну кімнату, в якій навчається моя донька. Вийшло вдало, тому думка пішла далі і з’явилася ідея щодо магазину. Розписували тиждень, адже на візерунку багато дрібних деталей, до того ж багато часу пішло на змішування фарб, щоб досягнути необхідного відтінку. Результат сподобався не лише нам, а й усім, хто проходить і проїжджає повз магазин. Спочатку я не могла звикнути, що люди зупинялися і фотографувалися на його фоні. До речі, цього року художниці запланували розписати стіну сараю у моєму дворі (сміється).
Які б не були труднощі, за 20 років роботи ми ніколи не закривали магазини, хіба що один раз на ремонт всередині. Для мене дуже важко сидіти вдома. Без роботи кожен наступний день схожий на попередній, а це надзвичайно важко для мене. Хоч і тримаю господарство, та на роботу ходити не припиняю ніколи: це дисциплінує. Тому «Калинка» у Василівці продовжує працювати.
— Створення магазину ми тоді придумали разом: я, мама Любов Олександрівна і тато Григорій Миколайович. Така рішучість була у батьків з моменту розпаду СРСР, коли вони вирішили не продовжувати роботу у колгоспі, а створили фермерське господарство, — згадує Світлана Григорівна. — Наступною їхньою власною справою став магазин. На місці, де стоїть «Калинка», колись була маленька зупинка, яка стояла занедбаною пусткою без вікон і дверей. Я умовила батьків обрати місцем для магазину саме її. А далі… Людські руки і труд можуть усе! Ми зробили декілька внутрішніх та зовнішніх ремонтів і створили магазин.
Відкрилася «Калинка» у 1999 році У такий спосіб у мене з’явилося робоче місце. Батьки їздили на закупи, а я працювала продавчинею.
Хоч я і вчилася і працювала бібліотекаркою, за прилавок стала легко. Будь-якого страху спілкуватися з людьми у мене ніколи не було, як і ніяковіння. Не боялася і грошей. Цікаво, що на рахівниці рахувати я не могла, а калькулятора у ті часи було не дістати, тому на прилавку завжди лежали великий аркуш паперу і ручка — за їх допомогою вираховувала грами і гривні.
Після смерті батька (якого вже немає вісім років) ми хотіли закрити магазин, але вистояли — не закрили і працюємо до сих пір. Мама, хоч і пенсіонерка, продовжує вести усі бухгалтерські справи (це й не дивно, бо працювала головною економісткою місцевого колгоспу), працюючи вдома, бо вона живе досить далеко від «Калинки».
З часом ми відкрили ще один магазин — «Каштан», який працює і зараз. Потім відкривали магазини й наші односельці, але на сьогодні залишилися лише наші. Ніде правди діти: працювати стає все складніше, адже зменшується кількість жителів нашого невеликого села.
Магазини працюють щодня, окрім неділі. Раніше багато продуктів я заносила літнім людям по дорозі, і зараз є такі, хто просить про таку послугу. Власники сільських магазинів одразу упізна́ють себе, коли я скажу, що відпускаю товари у борг. Звісно, не усім. Але я ж розумію, що багато людей отримує гроші за збут молока або чекає на пенсію. Замовлення товару формую в залежності від того, що просять покупці, адже для них я і працюю. Що стосується постачальників, то їх у нашого магазину досить багато. Адже їхня політика така: хто вчасно розраховується, до того і приїжджають. З деякими з постачальників я співпрацюю більше 15 років.
У зв’язку з коронавірусом ми суворо дотримуємося вимог роботи в умовах карантину: я працюю у масці, рукавичках, проводжу прибирання з дезінфікуючими засобами. З перевірками у магазини приїжджають представники і Держпродспоживслужби, і поліції.
Двигуном нашої справи завжди була і залишається моя мама, вона завжди переповнена ідеями. Так, минулого літа «Калинка» змінила свій зовнішній вигляд. Ідея розписати магазин теж належить мамі. Яскравий розпис придумала і виконала моя молодша сестра Анна, дизайнерка, п’ятикурсниця Кіровоградського інституту регіонального управління і економіки (Університет сучасних знань), разом з моєю племінницею (донькою моєї середньої сестри Ольги) дев’ятикласницею Василівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Дарією Глебою. Минулого року Аня розмалювала яскравими зображеннями героїв мультфільмів класну кімнату, в якій навчається моя донька. Вийшло вдало, тому думка пішла далі і з’явилася ідея щодо магазину. Розписували тиждень, адже на візерунку багато дрібних деталей, до того ж багато часу пішло на змішування фарб, щоб досягнути необхідного відтінку. Результат сподобався не лише нам, а й усім, хто проходить і проїжджає повз магазин. Спочатку я не могла звикнути, що люди зупинялися і фотографувалися на його фоні. До речі, цього року художниці запланували розписати стіну сараю у моєму дворі (сміється).
Які б не були труднощі, за 20 років роботи ми ніколи не закривали магазини, хіба що один раз на ремонт всередині. Для мене дуже важко сидіти вдома. Без роботи кожен наступний день схожий на попередній, а це надзвичайно важко для мене. Хоч і тримаю господарство, та на роботу ходити не припиняю ніколи: це дисциплінує. Тому «Калинка» у Василівці продовжує працювати.
