І маскувальні костюми, і в’язані іграшки знам’янчанки Надії Постільняк допомагають фронту
- 28 грудня 2023, 16:19
Надія Постільняк з міста Знам’янки Кропивницького району очолює волонтерський швейний цех Знам’янського об’єднання «Майдан», учасниці якого виготовляють аксесуари для військових на теплу та холодну пору року. Жінка знаходить час допомагати українському війську попри домашні клопоти та запрошує доєднуватися до допомоги й інших.
Далі — пряма мова Надії Олександрівни.
У числі волонтерів громадської організації «Знам’янське об’єднання "Майдан"» я працюю з весни минулого року. Одного березневого дня, коли у повітрі висіла густа тривога й невідомість, зустріла знайому і запитала, звідки вона йде. Та розповіла, що волонтерить задля допомоги українському війську. Наступного дня до міського Палацу культури, де розгорнув свою роботу «Майдан», прийшла і я. Така натура — не можу стояти осторонь важливих справ, хоч маю домашні турботи, як і всі інші.
Оскільки люблю шити, то питань з напрямком діяльності не виникло. З часом склалося так, що я очолила наш своєрідний швацький цех. Шиємо постіль, килимки-сідушки, труси, шапки, бафи, флісові рукавички, нашоломники, маскувальні костюми тощо. Замовлень не стає менше, потреби великі, тож працюємо без простоїв. Багатьох жінок запрошувала доєднуваться до пошиття, але, на жаль, охочих мало.
Окрім шиття люблю й в’язання. Але на нього часу не вистачає. Та коли у місті відбуваються благодійні ярмарки, то виділяю час і в’яжу іграшки, які продаю, щоб зібрати благодійні внески на потреби війська. Ціну не фіксую, прошу, хто скільки дасть. Створюю саме іграшки, аби порадувати, розвеселити людей у такий тривожний час.
У нашому волонтерському центрі військові бувають майже кожного дня — заїжджають за корисними для фронту речами. Спілкуюся з ними, буває, плачу. Знаю, як їм там. Тож працюватиму до нашої перемоги.
У числі волонтерів громадської організації «Знам’янське об’єднання "Майдан"» я працюю з весни минулого року. Одного березневого дня, коли у повітрі висіла густа тривога й невідомість, зустріла знайому і запитала, звідки вона йде. Та розповіла, що волонтерить задля допомоги українському війську. Наступного дня до міського Палацу культури, де розгорнув свою роботу «Майдан», прийшла і я. Така натура — не можу стояти осторонь важливих справ, хоч маю домашні турботи, як і всі інші.
Оскільки люблю шити, то питань з напрямком діяльності не виникло. З часом склалося так, що я очолила наш своєрідний швацький цех. Шиємо постіль, килимки-сідушки, труси, шапки, бафи, флісові рукавички, нашоломники, маскувальні костюми тощо. Замовлень не стає менше, потреби великі, тож працюємо без простоїв. Багатьох жінок запрошувала доєднуваться до пошиття, але, на жаль, охочих мало.
Окрім шиття люблю й в’язання. Але на нього часу не вистачає. Та коли у місті відбуваються благодійні ярмарки, то виділяю час і в’яжу іграшки, які продаю, щоб зібрати благодійні внески на потреби війська. Ціну не фіксую, прошу, хто скільки дасть. Створюю саме іграшки, аби порадувати, розвеселити людей у такий тривожний час.
У нашому волонтерському центрі військові бувають майже кожного дня — заїжджають за корисними для фронту речами. Спілкуюся з ними, буває, плачу. Знаю, як їм там. Тож працюватиму до нашої перемоги.
