Стоп-слова: що не слід говорити тим, хто постраждав від війни
- 29 квітня 2022, 10:37
Як краще говорити з людьми, які постраждали від війни? Що казати, щоб не зранити ще більше та не завдати нового болю? Повноцінну пораду в цій історії не може дати ніхто, проте психологи знають, яких слів та дій краще уникати та на що слід орієнтуватися.
1. Під час спілкування з постраждалим від війни, не робіть вигляд, що нічого не сталося, не ігноруйте тему війни.
Вам може здаватися, що слова зайві, але мовчання може поранити так само, як і необережні слова. Для людини, яка пережила жахливу подію, важливо, щоб її досвід визнали. Мовчання створює ефект вакууму, в якому людина залишається один на один зі своєю травмою.
Визнайте тяжкість ситуації та страждань. Кілька слів можуть бути достатніми:
2. Не узагальнюйте — «Усім нам погано». Не переводьте фокус на себе або інших людей. Тим більше не порівнюйте ситуацію людини з іншими, «гіршими» ситуаціями.
Якщо людина вирішила поділитися з вами, вислухайте до кінця і висловіть співчуття та підтримку. Навіть, якщо ви пережили щось подібне, зараз не час рівнятися втратами.
Сюди ж відносяться слова на кшталт «Принаймні твій будинок не згорів» та «Добре хоч, що твої рідні залишилися в живих». Такі слова знецінюють втрати людини, роблять її почуття малозначимими. Дивіться на кожну ситуацію страждання як на унікальну, якою вона і є.
3. Не давайте оцінок тому, що людина зробила чи не зробила, і тому, що вона відчуває.
Наприклад: «Вам краще було відразу виїхати», або «Ти повинен радіти, що вижив». Швидше за все людина і так себе звинувачує за те, що зробила недостатньо. І так само вмовляє себе, що має радіти життю. Тоді як кожному з нас важливо пройти етап горювання за тим, що втрачено назавжди, аби знову навчитися жити повним життям.
Ми можемо допомогти людині горювати такими словами:
4. Не слід говорити, що ви розумієте, що пережила людина.
Кожен з нас поніс різні втрати на цій війні. Хтось втратив роботу, звичайний уклад життя, відчуття безпеки, а хтось заплатив сім’єю, дитиною, чоловіком, домом. Хтось бачив вибухи і обстріли на відео, а хтось став безпосереднім свідком звірських вбивств і сам був на порозі смерті.
Заміст того, щоб сказати: «Я розумію, що ти пережив», скажіть:
Або:
5. Співчувайте, але не віктимізуйте людину, уникайте слів, які підкреслюють позицію жертви.
Натомість підкреслюйте сильні сторони, ті, що допомогли людині вижити, впоратися і подбати про себе та інших у гострій кризі. Виражайте захоплення, кажіть, чим саме у поведінці людини ви пишаєтесь.
Анна Панфілова, психологиня
Вам може здаватися, що слова зайві, але мовчання може поранити так само, як і необережні слова. Для людини, яка пережила жахливу подію, важливо, щоб її досвід визнали. Мовчання створює ефект вакууму, в якому людина залишається один на один зі своєю травмою.
Визнайте тяжкість ситуації та страждань. Кілька слів можуть бути достатніми:
«Те, що сталося у твоєму місті, дуже страшно».
2. Не узагальнюйте — «Усім нам погано». Не переводьте фокус на себе або інших людей. Тим більше не порівнюйте ситуацію людини з іншими, «гіршими» ситуаціями.
Якщо людина вирішила поділитися з вами, вислухайте до кінця і висловіть співчуття та підтримку. Навіть, якщо ви пережили щось подібне, зараз не час рівнятися втратами.
Сюди ж відносяться слова на кшталт «Принаймні твій будинок не згорів» та «Добре хоч, що твої рідні залишилися в живих». Такі слова знецінюють втрати людини, роблять її почуття малозначимими. Дивіться на кожну ситуацію страждання як на унікальну, якою вона і є.
3. Не давайте оцінок тому, що людина зробила чи не зробила, і тому, що вона відчуває.
Наприклад: «Вам краще було відразу виїхати», або «Ти повинен радіти, що вижив». Швидше за все людина і так себе звинувачує за те, що зробила недостатньо. І так само вмовляє себе, що має радіти життю. Тоді як кожному з нас важливо пройти етап горювання за тим, що втрачено назавжди, аби знову навчитися жити повним життям.
Ми можемо допомогти людині горювати такими словами:
«Ти маєш право гніватися і ненавидіти тих, хто зруйнував твій дім, твоє життя».
4. Не слід говорити, що ви розумієте, що пережила людина.
Кожен з нас поніс різні втрати на цій війні. Хтось втратив роботу, звичайний уклад життя, відчуття безпеки, а хтось заплатив сім’єю, дитиною, чоловіком, домом. Хтось бачив вибухи і обстріли на відео, а хтось став безпосереднім свідком звірських вбивств і сам був на порозі смерті.
Заміст того, щоб сказати: «Я розумію, що ти пережив», скажіть:
«Те, що ти пережив, жахливо. Мені дуже шкода, що ти мав через це пройти».
Або:
«Я навіть не уявляю, через що тобі довелося пройти».
5. Співчувайте, але не віктимізуйте людину, уникайте слів, які підкреслюють позицію жертви.
Натомість підкреслюйте сильні сторони, ті, що допомогли людині вижити, впоратися і подбати про себе та інших у гострій кризі. Виражайте захоплення, кажіть, чим саме у поведінці людини ви пишаєтесь.
Анна Панфілова, психологиня
