Фермер і футбольний меценат Володимир Жебка
- 11 вересня 2020, 11:18
У вересні голову фермерського господарства «Костянтинівське» Володимира Жебку можна вітати з двома святами – з Днем підприємця і Днем фізичної культури і спорту, оскільки успішний розвиток власної справи дає змогу утримувати футбольну команду «Зоря» у рідному селі Попівці Онуфріївського району.
Володимир Жебка родом з Попівки. Закінчив тодішній Комсомольський автомобільний технікум за спеціальністю експлуатація автомобільного транспорту і викладав виробниче трудове навчання в Деріївській школі.
— Через три роки з дружиною Клавдією повернулися жити у рідне село, — розповідає Володимир Сергійович, — я приступив до нової роботи, дружина продовжила викладання іноземної мови в Онуфріївці. До відкриття власної справи працював майстром-наладчиком, потім комбайнером у колгоспі. Комбайнувати у мене добре виходило — займав перші місця у змаганнях, отримував похвальні грамоти. Довелося попрацювати і водієм. Після розвалу Радянського Союзу мене запросили у сусідню Костянтинівку бригадиром тракторної бригади.
Коли ж невдовзі колгосп припинив своє існування, вирішив створювати фермерське господарство. «Костянтинівське» розпочало діяти з 1998 року. Уся земля господарства знаходиться в Костянтинівці. Обробляю близько 1200 га. Вирощуємо пшеницю, сою, кукурудзу, соняшник. Техніку маю свою: замінив стару на нову імпортну. У «Костянтинівському» працюють 12 найманих працівників. Колись і сам працював у полі: орав, культивував, ремонтував техніку. Зараз мені 70, тому залишився тільки на керівній позиції.
Як фермер зі стажем, підтримую земельну реформу і вбачаю багато позитиву з можливістю продажу землі. Великих втрат урожаю ніколи не зазнавав — завжди все було відносно рівно, бо мав великий досвід у сільськогосподарській справі, багато знав і від батька, який працював механізатором, та матері, яка трудилася на лані.
Захоплення футболом прийшло з роками. Хоча у шкільному віці з товаришами грав у дворовій команді. Цікавлюся іграми київського «Динамо», а на матчі полтавської «Ворскли», кременчуцького «Кременя», футбольного клубу «Олександрія» часто приїжджаю сам.
Але найбільше вболіваю за свою сільську команду, яку відродив через 18 років після її розпаду, бо прикро було лише згадувати про спортивний дух, який колись був у Попівці, хотілося, щоб «Зоря» знов перемагала. Окрім фінансової допомоги підтримую футболістів морально і намагаюся бути присутнім на кожній грі. У попівській «Зорі» грає мій онук Володимир Ричка, який виконує роль нападника.
У Кременчуці він створив і утримує разом з товаришем також команду «Зоря», яка грає у мініфутбол. Онуку 24 роки, передаю потихеньку свої справи — у бізнесі (він мій заступник у фермерському господарстві) і в утриманні попівської команди. Бачу, що у нього все виходить. Тож мої починання матимуть продовження.
Тетяна Юганова
— Через три роки з дружиною Клавдією повернулися жити у рідне село, — розповідає Володимир Сергійович, — я приступив до нової роботи, дружина продовжила викладання іноземної мови в Онуфріївці. До відкриття власної справи працював майстром-наладчиком, потім комбайнером у колгоспі. Комбайнувати у мене добре виходило — займав перші місця у змаганнях, отримував похвальні грамоти. Довелося попрацювати і водієм. Після розвалу Радянського Союзу мене запросили у сусідню Костянтинівку бригадиром тракторної бригади.
Коли ж невдовзі колгосп припинив своє існування, вирішив створювати фермерське господарство. «Костянтинівське» розпочало діяти з 1998 року. Уся земля господарства знаходиться в Костянтинівці. Обробляю близько 1200 га. Вирощуємо пшеницю, сою, кукурудзу, соняшник. Техніку маю свою: замінив стару на нову імпортну. У «Костянтинівському» працюють 12 найманих працівників. Колись і сам працював у полі: орав, культивував, ремонтував техніку. Зараз мені 70, тому залишився тільки на керівній позиції.
Як фермер зі стажем, підтримую земельну реформу і вбачаю багато позитиву з можливістю продажу землі. Великих втрат урожаю ніколи не зазнавав — завжди все було відносно рівно, бо мав великий досвід у сільськогосподарській справі, багато знав і від батька, який працював механізатором, та матері, яка трудилася на лані.
Захоплення футболом прийшло з роками. Хоча у шкільному віці з товаришами грав у дворовій команді. Цікавлюся іграми київського «Динамо», а на матчі полтавської «Ворскли», кременчуцького «Кременя», футбольного клубу «Олександрія» часто приїжджаю сам.
Але найбільше вболіваю за свою сільську команду, яку відродив через 18 років після її розпаду, бо прикро було лише згадувати про спортивний дух, який колись був у Попівці, хотілося, щоб «Зоря» знов перемагала. Окрім фінансової допомоги підтримую футболістів морально і намагаюся бути присутнім на кожній грі. У попівській «Зорі» грає мій онук Володимир Ричка, який виконує роль нападника.
У Кременчуці він створив і утримує разом з товаришем також команду «Зоря», яка грає у мініфутбол. Онуку 24 роки, передаю потихеньку свої справи — у бізнесі (він мій заступник у фермерському господарстві) і в утриманні попівської команди. Бачу, що у нього все виходить. Тож мої починання матимуть продовження.
Тетяна Юганова
