Команда Підлісного готується до всеукраїнських змагань «Краще спортивне село»
- 11 вересня 2020, 12:17
Збірна спортивна команда села Підлісного Олександрівського району Кіровоградської області минулого року перемогла на районних, а потім і на обласних змаганнях «Краще спортивне село». На початку жовтня цього року їх чекають всеукраїнські ігри. Попри власні жарти на кшталт: «Наша фізична підготовка — гектар городу» або «Сільські жителі завжди у формі» підлісненці серйозно налаштовані на перемогу.
Роман Кузява, Володимир Бровіцький, Олександр Чорнобай, Ігор Костянецький, Тимур Возник, Владислав Леськів, Дмитро Самойленко, Іван Осауленко,
Дмитро Бойко, Лілія Самойленко, Микола Губенко, Ольга Журба, Віктор Завальний, Олексій Журба — у такому складі команда з Підлісного 31 серпня 2019 року змагалася у Малій Висці.
«Коли ми приїхали у Малу Виску, до нас як до новачків ніхто серйозно не поставився: «А, це маленьке село по трасі, як на Київ їхати?», — пригадує розмови на стадіоні капітан команди, професійний спортсмен Віктор Завальний.
Перемога не була випадковою — шлях до неї був довгим. З 2000 року з ініціативи Віктора Завального у Підлісному утворилася футбольна команда і почали проводити свій сільський Кубок «Вікторія». Зараз вісім футболістів з Підлісного грають у складі збірної Олександрівки «Тясмин». Стали брати участь й у районних змаганнях «Краще спортивне село», але не у повному складі команди, а в окремих видах спорту: мініфутболі чи шашках. Чотири роки тому повноцінно виступили і стали третіми. Два роки ставали п’ятими і четвертими, доки не вирішили, що досить цих невизначених позицій, — і вибороли перше
місце, нарешті перемігши село Стару Осоту.
А Стару Осоту, визнають підлісненці, побороти важко, адже ті чотирнадцять разів ставали переможцями районних змагань, причому тринадцять перемог здобуто поспіль, шість разів — переможцями обласних і тричі були учасниками всеукраїнських змагань. Свою перемогу підлісненці здобули завдяки здоро-
вому спортивному азарту, серйозному підходу і налаштованості на перемогу. Бо до цього кожен раз хтось не міг прибути на змагання (кістяк команди незмінний, але були заміни, бо люди працюють), тому втрачали бали в одному з видів змагань, хоча мали чудові результати в інших видах. А того разу зібралися усі — і золото було їхнє.
У день свого приїзду до Підлісного редакція зустрілася з частиною команди, оскільки інші, знову ж таки, перебували на роботі. Ми поспілкувалися про те, що мотивує підлісненців вести активний спосіб життя і як вони ведуть підготовку до всеукраїнських ігор.
Володимир Володимирович Бровіцький: — Я закінчив факультет фізичного виховання тодішнього Кіровоградського педагогічного університету ім. В.К. Винниченка, з 2007 року працюю учителем фізкультури у місцевій школі. У команді я граю у футбол і тягну канат. У разі потреби можу надати пораду іншим учасникам стосовно тренувань чи підказати щось у ході змагань.
Владислав Леськів: — Я студент ІV курсу економічного факультету Центрально-українського національного технічного університету, теж футболіст. У футбольній команді граю зі школи, щосуботи приїжджаю у Підлісне на тренування й ігри, тож як не виступити за своє село в іграх іншого формату і рівня.
Тимур Возник: — Я закінчив Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, з 2014 року викладаю іноземну мову у Підлісненській школі. Зі спортом з дитинства: грав і зараз граю у футбол у складі команди села. Люблю біг: беру участь у челенджах, які організовують мої приятелі із кропивницького клубу Kro Run Club, і це не тільки пробіжки, під час карантину слід було стояти у планці, мій результат — 2 хвилини 30 секунд. У довгострокових планах — пробігти марафон. Від занять спортом я отримую насолоду. У добі у всіх 24 години, але кожен їх планує по-своєму. У мене багато справ, як і у більшості людей, але я виділяю час для фізичної активності. Я не змушую своїх учнів займатися спортом, але коли виставляв у соцмережах результати своєї планки, вони
теж почали робити планку і також ділитися результатами. Я ніколи не насаджував їм свої погляди, мені пощастило — діти самі по собі захоплюються спортом, тому ми часто обговорюємо спортивні події. Я радий, що своїми діями я наштовхую людей на думку теж займатися у житті хорошою справою.
Володимир Вікторович Бровіцький: — Зараз я пенсіонер. Шахи — моє хобі з дитинства, а серйозно став приділяти увагу тренуванням відтоді, як беру участь у змаганнях за село. Тренуюсь на спеціальному сайті, виходячи на поєдинки із суперниками з Ірану, Білорусі. Моя гра — хороший приклад того, як не скисати на пенсії, а продовжувати розвиватися в улюбленій справі. Хочу, щоб молодь переймала мій досвід.
Сергій Кармазін: — Спортом я не займаюся, разом із завідувачем сектору культури, молоді та спорту Олександрівської райдержадміністрації Юрієм Яровим як
Підлісненський сільський голова виступаю на змаганнях представником нашої команди. Я щасливий, що в селі живуть такі активні люди, радію за їхні призові місця. Підбадьорюю їх морально, а коли вдається, то й матеріально.
Віктор Завальний: — Як ініціатору спортивного руху у Підлісному мені приємно розповісти про більше сотні перемог у футболі, зокрема останні п’ять років чотири рази ми були першими в районному турнірі, за останні сімнадцять років ми постійно в призерах районних змагань у футзалі, були призерами районних змагань з волейболу; дівочі команди виграли обласні змагання з футболу і стали срібними призерками з гандболу.
Андрій Добровольський і Андрій Казарін є призерами всеукраїнських змагань з гирьового спорту. Хоч ми змагалися на рівні району й області минулого року, «Краще спортивне село» загальноукраїнського відбудеться цього року, оскільки подію присвятили 50-річчю всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос». У такому форматі змагання проходять востаннє, адже відбулася адміністративно-територіальна реформа, тепер поняття «село» дещо зміниться, бо село функціонуватиме у складі об’єднаної територіальної громади.
Ігри відбудуться 1-4 жовтня у місті Святогірську Донецької області. У складі команди мають бути два її представники та 20 членів, які змагатимуться у шести видах спорту, з них один на вибір. Ми обиратимемо мініфутбол, а також шахи, шашки, настільний теніс, гирьовий спорт і перетягування канату. Нас підтримують фінансово сільська рада і райдержадміністрація. І це важливо. Бо спортсмени завжди готові, а от питання з транспортом, харчуванням, проживанням лежать не в спортивній площині. Коли цей бік справи вирішений, учасники змагань не хвилюються і концентруються лише на виступі. Наші перемоги роблять наше Підлісне відомим. В Олександрівському районі усі нас поважають як сильну футбольну команду, знають, що у нас сильні гирьовики, минулого року про нас дізналися в області. Тепер наша мета — Україна! Побажайте нам успіху.
Тетяна Юганова
Дмитро Бойко, Лілія Самойленко, Микола Губенко, Ольга Журба, Віктор Завальний, Олексій Журба — у такому складі команда з Підлісного 31 серпня 2019 року змагалася у Малій Висці.
«Коли ми приїхали у Малу Виску, до нас як до новачків ніхто серйозно не поставився: «А, це маленьке село по трасі, як на Київ їхати?», — пригадує розмови на стадіоні капітан команди, професійний спортсмен Віктор Завальний.
Перемога не була випадковою — шлях до неї був довгим. З 2000 року з ініціативи Віктора Завального у Підлісному утворилася футбольна команда і почали проводити свій сільський Кубок «Вікторія». Зараз вісім футболістів з Підлісного грають у складі збірної Олександрівки «Тясмин». Стали брати участь й у районних змаганнях «Краще спортивне село», але не у повному складі команди, а в окремих видах спорту: мініфутболі чи шашках. Чотири роки тому повноцінно виступили і стали третіми. Два роки ставали п’ятими і четвертими, доки не вирішили, що досить цих невизначених позицій, — і вибороли перше
місце, нарешті перемігши село Стару Осоту.
А Стару Осоту, визнають підлісненці, побороти важко, адже ті чотирнадцять разів ставали переможцями районних змагань, причому тринадцять перемог здобуто поспіль, шість разів — переможцями обласних і тричі були учасниками всеукраїнських змагань. Свою перемогу підлісненці здобули завдяки здоро-
вому спортивному азарту, серйозному підходу і налаштованості на перемогу. Бо до цього кожен раз хтось не міг прибути на змагання (кістяк команди незмінний, але були заміни, бо люди працюють), тому втрачали бали в одному з видів змагань, хоча мали чудові результати в інших видах. А того разу зібралися усі — і золото було їхнє.
У день свого приїзду до Підлісного редакція зустрілася з частиною команди, оскільки інші, знову ж таки, перебували на роботі. Ми поспілкувалися про те, що мотивує підлісненців вести активний спосіб життя і як вони ведуть підготовку до всеукраїнських ігор.
Володимир Володимирович Бровіцький: — Я закінчив факультет фізичного виховання тодішнього Кіровоградського педагогічного університету ім. В.К. Винниченка, з 2007 року працюю учителем фізкультури у місцевій школі. У команді я граю у футбол і тягну канат. У разі потреби можу надати пораду іншим учасникам стосовно тренувань чи підказати щось у ході змагань.
Владислав Леськів: — Я студент ІV курсу економічного факультету Центрально-українського національного технічного університету, теж футболіст. У футбольній команді граю зі школи, щосуботи приїжджаю у Підлісне на тренування й ігри, тож як не виступити за своє село в іграх іншого формату і рівня.
Тимур Возник: — Я закінчив Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, з 2014 року викладаю іноземну мову у Підлісненській школі. Зі спортом з дитинства: грав і зараз граю у футбол у складі команди села. Люблю біг: беру участь у челенджах, які організовують мої приятелі із кропивницького клубу Kro Run Club, і це не тільки пробіжки, під час карантину слід було стояти у планці, мій результат — 2 хвилини 30 секунд. У довгострокових планах — пробігти марафон. Від занять спортом я отримую насолоду. У добі у всіх 24 години, але кожен їх планує по-своєму. У мене багато справ, як і у більшості людей, але я виділяю час для фізичної активності. Я не змушую своїх учнів займатися спортом, але коли виставляв у соцмережах результати своєї планки, вони
теж почали робити планку і також ділитися результатами. Я ніколи не насаджував їм свої погляди, мені пощастило — діти самі по собі захоплюються спортом, тому ми часто обговорюємо спортивні події. Я радий, що своїми діями я наштовхую людей на думку теж займатися у житті хорошою справою.
Володимир Вікторович Бровіцький: — Зараз я пенсіонер. Шахи — моє хобі з дитинства, а серйозно став приділяти увагу тренуванням відтоді, як беру участь у змаганнях за село. Тренуюсь на спеціальному сайті, виходячи на поєдинки із суперниками з Ірану, Білорусі. Моя гра — хороший приклад того, як не скисати на пенсії, а продовжувати розвиватися в улюбленій справі. Хочу, щоб молодь переймала мій досвід.
Сергій Кармазін: — Спортом я не займаюся, разом із завідувачем сектору культури, молоді та спорту Олександрівської райдержадміністрації Юрієм Яровим як
Підлісненський сільський голова виступаю на змаганнях представником нашої команди. Я щасливий, що в селі живуть такі активні люди, радію за їхні призові місця. Підбадьорюю їх морально, а коли вдається, то й матеріально.
Віктор Завальний: — Як ініціатору спортивного руху у Підлісному мені приємно розповісти про більше сотні перемог у футболі, зокрема останні п’ять років чотири рази ми були першими в районному турнірі, за останні сімнадцять років ми постійно в призерах районних змагань у футзалі, були призерами районних змагань з волейболу; дівочі команди виграли обласні змагання з футболу і стали срібними призерками з гандболу.
Андрій Добровольський і Андрій Казарін є призерами всеукраїнських змагань з гирьового спорту. Хоч ми змагалися на рівні району й області минулого року, «Краще спортивне село» загальноукраїнського відбудеться цього року, оскільки подію присвятили 50-річчю всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос». У такому форматі змагання проходять востаннє, адже відбулася адміністративно-територіальна реформа, тепер поняття «село» дещо зміниться, бо село функціонуватиме у складі об’єднаної територіальної громади.
Ігри відбудуться 1-4 жовтня у місті Святогірську Донецької області. У складі команди мають бути два її представники та 20 членів, які змагатимуться у шести видах спорту, з них один на вибір. Ми обиратимемо мініфутбол, а також шахи, шашки, настільний теніс, гирьовий спорт і перетягування канату. Нас підтримують фінансово сільська рада і райдержадміністрація. І це важливо. Бо спортсмени завжди готові, а от питання з транспортом, харчуванням, проживанням лежать не в спортивній площині. Коли цей бік справи вирішений, учасники змагань не хвилюються і концентруються лише на виступі. Наші перемоги роблять наше Підлісне відомим. В Олександрівському районі усі нас поважають як сильну футбольну команду, знають, що у нас сильні гирьовики, минулого року про нас дізналися в області. Тепер наша мета — Україна! Побажайте нам успіху.
Тетяна Юганова
