Про майже промислові обсяги виробництва, дружний колектив та необхідність благодійних внесків, аби робота «Вулика_KR» на підтримку військових не зупинялася, спілкуємося з директоркою одного із навчальних закладів, керівницею волонтерського об’єднання Оленою Горобець.

Олена Горобець

Волонтерською діяльністю ми почали займатися з початком АТО, у 2014 році, коли з учнями розпочали шити балаклави. Тоді у більшій мірі це було виховним моментом у нашій педагогічній діяльності. Невдовзі до роботи долучилися вже дорослі і працювали увесь час, за винятком короткої перерви. 

Оговтавшись від новини про повномасштабне вторгнення Росії в Україну, 25 лютого 2022 року ми продовжили працювати, бо мали запаси тканини. І наша допомога війську переросла у велику справу. Я б сказала, справу промислових масштабів, бо буває, що за зміну ми шиємо до 200 одиниць виробів. Тільки восьмикласниця Глафіра Терентьєва працює з такою швидкістю, що видає за день 140 балаклав.



Наше волонтерське об’єднання складається з декількох мікроорганізацій, осередків на базі різних навчальних закладів. В одному закладі плетуть сітки, в другому виготовляють плитоноски та ремінно-плечові системи, у третьому шиють труси. Труси — це не просто труси, а шедеври: різного кольору, в квіточках, з кишенькою, в яку вкладають хустинку та записочку з підбадьорливими побажаннями. Хлопці-військові навіть придумали, як звітувати нам про отримання: одягають їх поверх штанів і так фотографуються (усміхається). Та у більшості спеціалізуємся на пошитті одягу та головних уборів, адже для цього є відповідна база.



Частина швацьких машинок належить нашому навчальному закладу.
З іншими нам допомогли благодійники. Найперша з подарованих була від підприємця, який мав власну швацьку майстерню, коли ж йшов у військо, віддав нам у тимчасове користування свою машинку. Одну машинку подарувала моя знайома, ще одну купив директор одного із кропивницьких заводів. Дівчина із США переказала нам гроші з ремаркою, щоб ми витратили їх на те, що потрібно саме нам. І ми придбали швацьку обметувальну машинку. Зараз маємо сім промислових та шість побутових машинок, три промислових та чотири побутові обметувальні машинки. Раніше тканину кроїли чоловіки, бо важко прорізати декілька шарів тканини, невдовзі придбали для розкроювання спеціальний розкрійний ніж, який жартома називаємо «байрактар», він значно полегшив роботу.



Асортимент змінюється в залежності від потреб військовослужбовців та наших можливостей. На початку повномасштабного вторгнення шили піжами для шпиталів, труси, світшоти. За перші чотири місяці виготовили 15 тисяч кровоспинних турнікетів. Непрофесійні турнікети боялися брати, хоч потреба була, та наші вироби військові прийняли, адже при розробці конструкції ми консультувалися з медиками, декілька разів робили доплер-тести пробних зразків. Нам допомагали представники малого бізнесу, виготовляючи металеві трубочки, кільця та кріплення. Зараз вони вже не мають змоги надавати металеві деталі, та й липучки, стропа — це дуже дорого, тому, на жаль, турнікети не шиємо, але й досі їх просять у нас.

Улітку купували тканину кулір на футболки і майки, відшивали панами. Коли похолодало, стали шити кофти з рукавом. Із вересня шиємо термобілизну. За вересень-грудень пошили та передали на фронт понад 2000 термокостюмів, 905 флісових світшотів, 3000 балаклав та 3500 шапок. Також виготовляємо зимові маскувальні костюми, викрійки до яких розробили ще у 2015 році. Асортимент невеликий, але його достатньо багато за кількістю. 



Тканину інколи нам привозять волонтери, одразу роблячи замовлення, яке ми виконуємо і віддаємо їм готові вироби. Ті, в кого рідні на війні, просять речі для підрозділів, де вони воюють, отримують і теж роблять пожертви. 

У більшості тканину купуємо за внески від зборів, які проводимо самі. Моя донька Валерія також працює над збиранням коштів, багато її друзів, зокрема і за кордоном, відгукуються на її заклики. Нещодавно швидко закрили великий збір, бо 40 тисяч гривень надіслав місцевий фермер. Але у більшості наш капітал — невеликі 20-, 50-гривневі перекази. Я радію кожній гривні, бо вони зливаються у пристойну суму. Такі, на перший погляд, невеликі надходження, дають в результаті нам змогу купувати по декілька рулонів тканини. 

Нічого не продаємо, передаємо готову продукцію через інших волонтерів, найбільше співпрацюємо з організаціями Кrop:hub і «Серця матерів».



Вуликом нас назвав один місцевий волонтер, бо у нас завжди багато людей, всі зайняті роботою і дружні між собою. Це як сім’я, де всі добре знають одне одного. Ті, хто прийшли у перші дні, залишаються і зараз. Є такі члени команди, які не вміють шити, але приходять допомогти у прибиранні, аби лиш бути з нами. 

Кропивницький майстер декоративно-прикладного мистецтва Володимир Крутоус виготовив і подарував нам логотип — мініатюрну швацьку машинку з написом «Вулик_KR», який ми використовуємо у фейсбуці та інстаграмі.



У нашому об’єднанні багато вчителів трудового навчання, і я пишаюся, що ми підтягнулися під таку важку справу. У нас всі так пашуть! Наші навчальні заклади працюють, ми проводимо уроки, перевіряємо домашні завдання, а між уроками та після шиємо. Перші три місяці працювали без вихідних, зараз працюємо з 9 до 15 години в робочі дні. Хтось приходить на цілий день, хтось на дві або й пів години, але це також дає результат. Є такі, хто приходить щодня. Зараз у середньому щодня працює двадцять осіб. Колеги готують нам обіди, бо складно працювати голодним. 

Разом з вчителями працюють інші містяни, влітку допомагали внутрішньо переміщені особи. Дехто не вмів шити взагалі, вчилися в процесі роботи. Одна жінка, коли тільки прийшла, відверто говорила, що в неї руки трусяться від хвилювання, бо вперше сідала за швацьку машинку. Для тих, хто не вважає себе вправними умілицями, проводимо майстер-класи, після яких все вдається, адже наші вироби нескладні. 

Але все одно це робота, робота яка потребує рук, і часто рук нам не вистачає, коли приходить велика кількість тканини. Одна швачка, чоловік якої в ЗСУ, покинула оплачувану працю і перейшла до нас, бо знає, які тут великі обсяги потреб. 

Волонтерство — це складна діяльність, на яку йдуть не лише фізичні сили. Відбувається велике внутрішнє вигорання, особливо коли дізнаєшся про важкі бої на фронті. Ми читаємо новини, і всі разом плачемо. Наш колега з травня в ЗСУ, багато знайомих… Поки йде ця клята війна, ми збори і роботу не припиняємо!

Реквізити та контакти «Вулик_KR»:
Картка: 5168 7456 0780 9313
Телефон: 066 321 0392 (Олена Горобець)