Благодійний велотур харків’янина, який збирає 75000$ на броньовану швидку, проліг через Світловодськ
- 8 вересня 2022, 15:14
Коло у понад 1300 км Україною робить на велосипеді 22-річний харків’янин Вадим Монастирський, працівник благодійного фонду Codeit4life. Мета велопробігу — зібрати гроші на придбання броньованої швидкої допомоги, яка рятуватиме поранених і захищатиме медиків.
Маршрут Вадима пролягав через Світловодськ, де ми і поспілкувалися 31 серпня.
Благодійний фонд Codeit4life, який заснувала харківська ІТ-компанія з початком повномасштабного російського вторгнення, опікується медичною сферою. З кінця лютого фонд займався і продовжує займатися постачанням гуманітарної допомоги госпіталям і лікарням, де лікуються військові, довгострокова ціль організації — реабілітаційний центр для військових. Поточна задача волонтерів — збір коштів на броньовану швидку допомогу для харків’ян, які несуть службу в лавах ЗСУ на Харківському напрямку. Це спеціалізоване захищене авто, яке надзвичайно важливе для роботи в гарячих точках, бо зазвичай поранених перевозять на непристосованому транспорті.
Машина вже знайдена на одному з британських аукціонів і зарезервована, тепер треба чимшвидше зібрати гроші для її викупу. Загальна вартість автомобіля — понад 72 тисячі доларів. Команда виділила 15 тисяч доларів, решту ж треба зібрати спільними силами. Для цього заплановано низку активностей, серед яких мистецькі аукціони й благодійні концерти та, власне, цей велопробіг.
— Своєю велопоїздкою я привертаю увагу до проблеми. Кого вона зачепила — скидають гроші на картку монобанку, звісно, з торбою грошей я не їжджу. На сьогодні я зібрав 177 тисяч гривень. До кінцевої суми далеко, але такий результат вже надихає.
Із Харкова я стартував зранку 25 серпня і на вечір вже був у Полтаві, 26 серпня завітав у Лубни, 27 — в Київ, із відвідуванням Бучі, Ірпеня і Гостомеля, 30 серпня прибув до Черкас, а 31 увечері — до Світловодська. Попереду Кременчук і Дніпро, після чого повернуся в Харків, загалом подолаю понад 1300 км. Окрім збирання грошей на картку виконую своєрідну дипломатичну місію: знайомлюся з місцевими громадськими діячами, активістами, волонтерами (адже соцмережі не замінять живе людське спілкування) — комусь у майбутньому ми будемо корисними, хтось — нам.
У велосипедному русі я аматор, з 15 років почав проїжджати не одну тисячу кілометрів за сезон на гірському велосипеді, з часом придбав шосейний. Люблю соло-поїздки на довгі дистанції. До цієї найдовшим був маршрут у 220 км за добу.
Готовий вирушати у подібні благодійні тури і надалі, адже це найменше, що я можу зробити для наших воїнів ЗСУ задля покращення ситуації на фронті. А вона продовжує бути складною: у ході поїздки я читаю харківські телеграм-канали і знаю, що там все так же спекотно. До речі, з 24 лютого це вперше, коли я полишив Харківщину. Коли прибув до першого у маршруті міста Полтави, був максимально шокований тим, що там інше життя: є вуличне освітлення, люди гуляють, комендантська година з 23:00, я ж по квартирі, де ночував, ходив з ліхтариком, бо за звичкою не міг наважитися увімкнути верхнє світло. У Харкові я вже давно ночую у сховищі, бо щоночі відбувається багато прильотів і вижити під час них — це лотерея з високими ставками.
На Кіровоградщині я вперше. У Світловодську, про який чув як про курортне місто, я найбільше хотів побачити ріку Дніпро. Центральна вулиця міста мені нагадала Ялту, де я малим відпочивав з батьками: довга дорога, по один бік якої море, по другий — схили, будинки.
Благодійний Фонд Родини Довгих «Можемо Разом» підтримав харківських волонтерів. Тож найближчими днями у Харків відправиться машина з продуктами (цукор, борошно, крупа, олія, сік — загалом понад 3 тонни), яких потребують наші військові на передовій.
Благодійний фонд Codeit4life, який заснувала харківська ІТ-компанія з початком повномасштабного російського вторгнення, опікується медичною сферою. З кінця лютого фонд займався і продовжує займатися постачанням гуманітарної допомоги госпіталям і лікарням, де лікуються військові, довгострокова ціль організації — реабілітаційний центр для військових. Поточна задача волонтерів — збір коштів на броньовану швидку допомогу для харків’ян, які несуть службу в лавах ЗСУ на Харківському напрямку. Це спеціалізоване захищене авто, яке надзвичайно важливе для роботи в гарячих точках, бо зазвичай поранених перевозять на непристосованому транспорті.
Машина вже знайдена на одному з британських аукціонів і зарезервована, тепер треба чимшвидше зібрати гроші для її викупу. Загальна вартість автомобіля — понад 72 тисячі доларів. Команда виділила 15 тисяч доларів, решту ж треба зібрати спільними силами. Для цього заплановано низку активностей, серед яких мистецькі аукціони й благодійні концерти та, власне, цей велопробіг.
— Своєю велопоїздкою я привертаю увагу до проблеми. Кого вона зачепила — скидають гроші на картку монобанку, звісно, з торбою грошей я не їжджу. На сьогодні я зібрав 177 тисяч гривень. До кінцевої суми далеко, але такий результат вже надихає.
Із Харкова я стартував зранку 25 серпня і на вечір вже був у Полтаві, 26 серпня завітав у Лубни, 27 — в Київ, із відвідуванням Бучі, Ірпеня і Гостомеля, 30 серпня прибув до Черкас, а 31 увечері — до Світловодська. Попереду Кременчук і Дніпро, після чого повернуся в Харків, загалом подолаю понад 1300 км. Окрім збирання грошей на картку виконую своєрідну дипломатичну місію: знайомлюся з місцевими громадськими діячами, активістами, волонтерами (адже соцмережі не замінять живе людське спілкування) — комусь у майбутньому ми будемо корисними, хтось — нам.
У велосипедному русі я аматор, з 15 років почав проїжджати не одну тисячу кілометрів за сезон на гірському велосипеді, з часом придбав шосейний. Люблю соло-поїздки на довгі дистанції. До цієї найдовшим був маршрут у 220 км за добу.
Готовий вирушати у подібні благодійні тури і надалі, адже це найменше, що я можу зробити для наших воїнів ЗСУ задля покращення ситуації на фронті. А вона продовжує бути складною: у ході поїздки я читаю харківські телеграм-канали і знаю, що там все так же спекотно. До речі, з 24 лютого це вперше, коли я полишив Харківщину. Коли прибув до першого у маршруті міста Полтави, був максимально шокований тим, що там інше життя: є вуличне освітлення, люди гуляють, комендантська година з 23:00, я ж по квартирі, де ночував, ходив з ліхтариком, бо за звичкою не міг наважитися увімкнути верхнє світло. У Харкові я вже давно ночую у сховищі, бо щоночі відбувається багато прильотів і вижити під час них — це лотерея з високими ставками.
На Кіровоградщині я вперше. У Світловодську, про який чув як про курортне місто, я найбільше хотів побачити ріку Дніпро. Центральна вулиця міста мені нагадала Ялту, де я малим відпочивав з батьками: довга дорога, по один бік якої море, по другий — схили, будинки.
Благодійний Фонд Родини Довгих «Можемо Разом» підтримав харківських волонтерів. Тож найближчими днями у Харків відправиться машина з продуктами (цукор, борошно, крупа, олія, сік — загалом понад 3 тонни), яких потребують наші військові на передовій.
