Світловодці запалили свічки пам’яті
- 1 грудня 2015, 16:14
28 листопада о 16:00 на центральній площі міста відбувся мітинг-реквієм, присвячений Дню пам’яті жертв голодомору 1932-1933 років "Запали свічку пам’яті", організований ГО "Майбутнє без меж" та цивільним корпусом "Азов" м. Світловодськ.
Більше 200 містян приєдналися до загальноукраїнської хвилини мовчання, запалили свічки, лампадки, вшановуючи невинно замордованих голодом співвітчизників. "…
Кожен із нас переосмислює нашу історію, трагічні її сторінки, які примушують стискатися людські серця. Одна з найстрашніших таких сторінок — Голодомор, який призвів до небачених безневинних жертв", — з такими словами звернувся до присутніх ведучий заходу Павло Маліцький.
Вшановуючи пам’ять мільйонів українців, які загинули мученицькою смертю від голоду у 1932-33 роки оголосили хвилину мовчання…
До слова запросили міського голову Валентина Козярчука: "Ми сьогодні вшановуємо пам'ять тих, хто пішов у вічність від голодної смерті у 1932-33 роках. Кажуть, що народ, який не пам’ятає свого минулого, не має майбутнього. Я бачу, що у мешканців нашого міста є пам'ять про минуле, і дуже вірю й сподіваюся, що є в нас і майбутнє… Хочу подякувати усім, хто знайшов час і прийшов на площу, аби вшанувати пам'ять наших земляків, і тим, хто запалив свічки пам’яті у себе на підвіконні…"
Звертаючись до учасників мітингу, голова ГО "Майбутнє без меж" Анна Нестеренко, наголосила: "Ця страшна сторінка в історії вразила мою душу найбільше. Думаю, всі знають, що таке "три колоски", і цей вислів буде в нашій історії, в нашій пам’яті назавжди. В ті часи у кожній родині були втрати, були вони і в нашій сім’ї. Я хочу вірити в те, що наші діти ніколи не будуть знати такого, що у них завжди буде світле майбутнє і шматок хліба на столі…"
У пам’ять про померлих людей від голодомору протоієрей Свято-Покровського Собору Віталій Коваленко відслужив панахиду. Після священного дійства Віталій Коваленко виступив з промовою: "…Сьогодні ми повинні берегти можливість жити і дякувати Бога за те, що є шматок хліба у кожного з нас, а в кого і більше, ми повинні мати добре серце й ділитися, допомагати і підтримувати ближніх своїх. Ми повинні бути, як ці лампади, щоб вогник нашої любові, доброї, чистої і світлої пам’яті милосердя ніколи не згасав. Цей вогонь може згаснути від вітру, дощу, подиху, а вогонь, який палає в наших серцях, можемо погасити тільки ми самі. Тому нехай ваші серця будуть зігріті любов’ю, ваші сім’і діти й онуки не пізнають болю, скорботи ніколи, а це залежить від багатьох з нас…"
Від початку Голодомору минає 82 роки, але пам'ять про цю страшну трагедію — вічна.
Кожен із нас переосмислює нашу історію, трагічні її сторінки, які примушують стискатися людські серця. Одна з найстрашніших таких сторінок — Голодомор, який призвів до небачених безневинних жертв", — з такими словами звернувся до присутніх ведучий заходу Павло Маліцький.
Вшановуючи пам’ять мільйонів українців, які загинули мученицькою смертю від голоду у 1932-33 роки оголосили хвилину мовчання…
До слова запросили міського голову Валентина Козярчука: "Ми сьогодні вшановуємо пам'ять тих, хто пішов у вічність від голодної смерті у 1932-33 роках. Кажуть, що народ, який не пам’ятає свого минулого, не має майбутнього. Я бачу, що у мешканців нашого міста є пам'ять про минуле, і дуже вірю й сподіваюся, що є в нас і майбутнє… Хочу подякувати усім, хто знайшов час і прийшов на площу, аби вшанувати пам'ять наших земляків, і тим, хто запалив свічки пам’яті у себе на підвіконні…"
Звертаючись до учасників мітингу, голова ГО "Майбутнє без меж" Анна Нестеренко, наголосила: "Ця страшна сторінка в історії вразила мою душу найбільше. Думаю, всі знають, що таке "три колоски", і цей вислів буде в нашій історії, в нашій пам’яті назавжди. В ті часи у кожній родині були втрати, були вони і в нашій сім’ї. Я хочу вірити в те, що наші діти ніколи не будуть знати такого, що у них завжди буде світле майбутнє і шматок хліба на столі…"
У пам’ять про померлих людей від голодомору протоієрей Свято-Покровського Собору Віталій Коваленко відслужив панахиду. Після священного дійства Віталій Коваленко виступив з промовою: "…Сьогодні ми повинні берегти можливість жити і дякувати Бога за те, що є шматок хліба у кожного з нас, а в кого і більше, ми повинні мати добре серце й ділитися, допомагати і підтримувати ближніх своїх. Ми повинні бути, як ці лампади, щоб вогник нашої любові, доброї, чистої і світлої пам’яті милосердя ніколи не згасав. Цей вогонь може згаснути від вітру, дощу, подиху, а вогонь, який палає в наших серцях, можемо погасити тільки ми самі. Тому нехай ваші серця будуть зігріті любов’ю, ваші сім’і діти й онуки не пізнають болю, скорботи ніколи, а це залежить від багатьох з нас…"
Від початку Голодомору минає 82 роки, але пам'ять про цю страшну трагедію — вічна.
