Кожного року учнями та мешканцями селища вшановується пам’ять жертв голодомору. Кожен із нас переосмислює нашу історію, трагічні її сторінки, які примушують стискатися людські серця. Одна з найстрашніших таких сторінок - Голодомор, який призвів до небачених безневинних жертв.

Багато трагедій пережив український народ, але страшнішого лиха, як голод 30-х років, історія України не знала. Те, що відбулося у 32-33-х роках в Україні не знайшло жодного відображення в документах офіційних установ.

Слова, які промовляла ведуча - вчитель ЗШ № 7 Світлана Свірбій, припали до душі присутніх. Вони сиділи, затамувавши подих від усього почутого. Адже пережити те все, що пережили люди в роки Голодомору, потрібно мати неабияку силу і мужність. І справді, нам потрібно задуматись над цією трагедією, яка промайнула над Україною, і усіма зусиллями не допустити подібної трагедії в наше життя і в наші сім’ї.

Перед присутніми виступив селищний голова Москаленко Сергій Борисович.



В молитвах всіх померлих пригадаю,
Живим у Бога буду щедрості просити.
Воскресне дух! Я всіх вас заклинаю
Людської пам’яті свічку запалити.

Під ці слова всі запалили свічки скорботи і вшанували пам’ять жертв голодомору хвилиною мовчання.



Голод 1932-1933 років — безсумнівно найстрахітливіший серед численних злочинів людства.
Покоління ХХІ ст. мають чітко усвідомлювати масштаби втрат, що поніс народ України, адже саме йому доведеться робити висновки на майбутнє. І тому сьогодні, ми маємо докласти всіх зусиль, щоб у майбутньому житті українського народу це ніколи не повторилося. Ми просто зобов’язані назавжди увічнити у своїй пам’яті тих, хто став безвинною жертвою голодомору.

Ми вас пам’ятаємо, вічна вам пам’ять і пошана. Україна вас пам’ятає і вшановує хвилиною мовчання!!!