13 квітня минуло 6 років як перестало битися серце захисника України – Нароженка Миколи Володимировича
- 14 квітня 2021, 15:09
Йому було лише 35. Народився Микола Володимирович 14 березня 1980 року у с. Велика Виска. Маловисківського району. Навчався У Великовисківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. Після школи продовжив навчання у Кіровоградському професійно-технічному училищі №2 , де здобув професію кухаря. Строкову службу проходив в Національній гвардії військової частини міста Чугуєва, що на Харківщині
Коли 2014 року прийшла повістка на мобілізацію, знав куди йде. Йшов свідомо. Службу проходив у 41-му розвідддівізіоні 55-ї артилерійської бригади, сформованої в Запоріжжі. З липня 2014 року в зоні антитерористичної операції на сході України. Пройшов Тоненьке, Ласточкіне, Опитне, Авдіївку. Був за декілька кілометрів від легендарного Донецького аеропорту. Бій біля Авдіївки став трагічним у долі Миколи Володимировича та багатьох його побратимів.
У тій запеклій боротьбі за коксохімічний завод, коли гинули на очах товариші, Микола стиснувши зуби, тримаючи в руках зброю, витягував їх з поля бою, надавав допомогу. Вибухи, ядучий дим розбитого коксохіму – і Микола знову у самому горнилі пекла. 13 квітня 2015 року, за півтора місяці до демобілізації, у Дніпропетровському госпіталі імені Мечнікова , після тяжкого захворювання легенів (двобічна тотальна пневмонія) , внаслідок шкідливих викидів розбитого терористами коксохімічного заводу перестало битися серце нашого односельчанина.
За традицією в цей день у Великовисківському ліцеї була проведена хвилина мовчання. Поклали квіти на могилу Миколи Нароженка прийшли представники від педагогічного колективу Великовисківського ліцею, представники влади Мар’янівської ОТГ та військові Маловисківського районного центру комплектування та соціальної підтримки.
Зонатта Іщенко,
бібліотекарка Великовисківського ліцею
Мар’янівської сільської ради
Новоукраїнського району
У тій запеклій боротьбі за коксохімічний завод, коли гинули на очах товариші, Микола стиснувши зуби, тримаючи в руках зброю, витягував їх з поля бою, надавав допомогу. Вибухи, ядучий дим розбитого коксохіму – і Микола знову у самому горнилі пекла. 13 квітня 2015 року, за півтора місяці до демобілізації, у Дніпропетровському госпіталі імені Мечнікова , після тяжкого захворювання легенів (двобічна тотальна пневмонія) , внаслідок шкідливих викидів розбитого терористами коксохімічного заводу перестало битися серце нашого односельчанина.
За традицією в цей день у Великовисківському ліцеї була проведена хвилина мовчання. Поклали квіти на могилу Миколи Нароженка прийшли представники від педагогічного колективу Великовисківського ліцею, представники влади Мар’янівської ОТГ та військові Маловисківського районного центру комплектування та соціальної підтримки.
Зонатта Іщенко,
бібліотекарка Великовисківського ліцею
Мар’янівської сільської ради
Новоукраїнського району
