— Я народилася у Компаніївці, у родині ветеринарних лікарів, — розповідає Наталія Іванівна. — У 1984 році їх направили на роботу в Нечаївку, з ними, звісно, приїхала і я. Закінчила школу, вступила до Олександрійського педагогічного коледжу, після закінчення працювала вчителькою початкових класів у сусідній Виноградівці й паралельно навчалася на факультеті історії й правознавства в Кіровоградському педінституті. Коли підросли мої діти, я вирішила, що вони мають отримати потужну освіту, тому у 2007 році переїхала в Кропивницький, де прожила 10 років. Старші закінчили школу, аж доля мені подарувала маленького синочка, і п’ять років тому я повернулася в село.

Хата моїх батьків (де я живу і зараз) — через дорогу від музею Юрія Яновського. (25 лютого були роковини з дня смерті літератора — Ред.). Тож цей заклад завжди був у мене на очах, ми дітьми в ньому жили, можна сказати. Окрім того, моя класна керівниця Ніна Юріївна Загрійчук за сумісництвом працювала директоркою цього музею і часто проводила заходи, я ж була їх активною учасницею. Тож коли вже в дорослому віці мені запропонували очолити цей музей — погодилася, бо захотілося щось зробити для цього краю і його жителів, донести до українців та іноземців нашу унікальність. Тому два з половиною роки тому почала працювати, працювати і працювати. Найперше взялася за ремонт. Моє досягнення — ремонт покрівлі. Кошти на матеріали виділили спонсори, яких я зуміла переконати у необхідності цього, а працювали вже наші місцеві жителі. Цього року селищна рада вже виділила певну суму, і я розпочала реекспозицію музею, частина отриманих коштів також піде на ремонт будівлі.

Особливою популяризацією закладу я зараз не займаюся. Бо й споруда не в найкращому стані, і я розумію, якщо людина їде здалеку, їй треба показати гідну екскурсію. Розповісти я можу багато, але люди зараз звикли до шоу. Поки що це шоу ми забезпечити не можемо. Але усьому свій час — і про нас будуть чути і знати.

З 2016 року Компаніївська районна рада відновила літературну премію імені Юрія Яновського. За три роки ми вийшли на міжнародний рівень: лауреатами премії були митці з Польщі, Румунії і номінанти з Канади. Думаю, керівництво Компаніївської селищної ради продовжить традицію вручення премій.

Тривалий час Юрія Яновського вважали прорадянським письменником. Але як вчителька історії я запевняю, що в творах Юрія Івановича багато України, а його хоч і нетривала робота художнім редактором на Одеській кінофабриці стала значним внеском у розвиток українського кінематографа. Хочу зберегти пам’ять про непересічного земляка і передати її наступним поколінням.

Тетяна Юганова