Ірина Корчинська про амбітні плани хореографічного колективу «Крок вперед»
- 2 березня 2021, 16:11
Ірина Корчинська у рідному селищі Смоліному відома як засновниця і керівниця дитячого хореографічного колективу «Крок вперед», який діє при Смолінському навчально-виховному об’єднанні «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – гімназія – позашкільний навчальний заклад»
Смолінської селищної ради Новоукраїнського району (в минулому Маловисківського району). Танцями Ірина захопилася після того, як у шестирічному віці на концерті дитячо-юнацького центру побачила танцівниць у гарних сукнях з боа з пір’ям.
— Займалася у місцевому колективі бального танцю «Реверанс» під керівництвом Олени та Ольги Бельшів. З восьми до шістнадцяти років танцювала в парі з братом Сергієм. У старших класах почала цікавитися сучасними стилями та напрямками в хореографічному мистецтві. Був період, коли захоплювалася східними танцями й дотанцювалася аж до чемпіонату України. Коли закінчила школу з золотою медаллю, то батьки наполягли обрати професію, яка, на їхню думку, була перспективною. Так я закінчила фізико-математичний факультет педагогічного університету імені Володимира Винниченка в Кропивницькому. Але ні дня не працювала за фахом. З висоти свого досвіду тепер кажу усім батькам, якщо ваша дитина до чогось тяжіє, то підтримайте її в цьому.
У 2008 мені вдалося створити танцювальний гурток, через два роки сформувався колектив, у 2020 році, якби не карантин, то відсвяткували б свій перший ювілей — десять років.
Назва колективу «Крок вперед» — це не крок до перемог у конкурсах, це крок вперед над собою. Шість років тому на тренуванні я травмувала коліно, пережила трансплантацію зв’язки. За прогнозами лікарів, коліно не мало б повністю розгинатися, що унеможливлювало робити стрибки, але я прийняла виклик долі, пройшла крізь біль та майже рік реабілітації. Щоразу робила крок вперед і за покликом серця змогла продовжити викладання, готова вчити та надихати інших.
Сьогодні в мене тренуються 104 дитини від 6 до 17 років (як дівчата, так і хлопці), діє п’ять вікових груп, які навіть назви свої мають — тролі, посіпаки, модельки, хухи, і найстарші — сімейка Адамсів. Останні зі мною найдовше — десять років.
Колектив бере участь у районних, регіональних, обласних, всеукраїнських та міжнародних конкурсах і фестивалях, де впевнено займає призові місця. У 2012 році на конкурсі аматорського мистецтва «Джерела української душі» ми вибороли Гран-прі та приз глядацьких симпатій. У 2013 році на хореографічному конкурсі «Магія танцю» посіли перше місце та вибороли Гран-прі. У 2019 на другому міжнародному фестивалі-конкурсі «Lviv Goden Stars» також Гран-прі, цього ж року в Умані стали лауреатами першого ступеня та володарями Гран-прі. І це лише невелика частина наших перемог. Велика подяка моїй мамі Ірині Яківні, режисерка за освітою, вона супроводжувала колектив в усіх поїздках, та усім рідним, які підтримують мій вибір і стиль життя. Доречно згадати батьків моїх вихованок — Тетяну Велідову та Катерину Штефан, вони відшивають дітям нові костюми, спонсорів у нас немає, усе лягає на плечі батьків.
У роботі з дітьми дотримуюся думки, що нема кращих і гірших, усі однакові. Фішкою нашого спілкування є обійми: незалежно від того, чи продовжує дитина займатися в колективі чи ні, при зустрічі обіймаємося.
Старші діти інколи приходять і кажуть, що я навчила їх не боятися, розвинула силу характеру: «У шпагаті сидіти було прикольно, але боляче. Якби знали, що в житті буде ще болючіше, то сиділи б краще на шпагаті».
На 2021 рік в нас заплановано захистити звання зразкового. Підготуємо цілий концерт — 18 номерів, покажемо увесь свій репертуар за останні п’ять років. А тоді вже, думаю, здобуду вищу освіту на кафедрі хореографії.
Наостанок дівчата середньої групи колективу «Крок вперед» станцювали для «Вісника Кіровоградщини» український рок-н-рол, бо за довгий час відсутності глядачів засумували за оплесками.
Альона Зозуля
У 2008 мені вдалося створити танцювальний гурток, через два роки сформувався колектив, у 2020 році, якби не карантин, то відсвяткували б свій перший ювілей — десять років.
Назва колективу «Крок вперед» — це не крок до перемог у конкурсах, це крок вперед над собою. Шість років тому на тренуванні я травмувала коліно, пережила трансплантацію зв’язки. За прогнозами лікарів, коліно не мало б повністю розгинатися, що унеможливлювало робити стрибки, але я прийняла виклик долі, пройшла крізь біль та майже рік реабілітації. Щоразу робила крок вперед і за покликом серця змогла продовжити викладання, готова вчити та надихати інших.
Сьогодні в мене тренуються 104 дитини від 6 до 17 років (як дівчата, так і хлопці), діє п’ять вікових груп, які навіть назви свої мають — тролі, посіпаки, модельки, хухи, і найстарші — сімейка Адамсів. Останні зі мною найдовше — десять років.
Колектив бере участь у районних, регіональних, обласних, всеукраїнських та міжнародних конкурсах і фестивалях, де впевнено займає призові місця. У 2012 році на конкурсі аматорського мистецтва «Джерела української душі» ми вибороли Гран-прі та приз глядацьких симпатій. У 2013 році на хореографічному конкурсі «Магія танцю» посіли перше місце та вибороли Гран-прі. У 2019 на другому міжнародному фестивалі-конкурсі «Lviv Goden Stars» також Гран-прі, цього ж року в Умані стали лауреатами першого ступеня та володарями Гран-прі. І це лише невелика частина наших перемог. Велика подяка моїй мамі Ірині Яківні, режисерка за освітою, вона супроводжувала колектив в усіх поїздках, та усім рідним, які підтримують мій вибір і стиль життя. Доречно згадати батьків моїх вихованок — Тетяну Велідову та Катерину Штефан, вони відшивають дітям нові костюми, спонсорів у нас немає, усе лягає на плечі батьків.
У роботі з дітьми дотримуюся думки, що нема кращих і гірших, усі однакові. Фішкою нашого спілкування є обійми: незалежно від того, чи продовжує дитина займатися в колективі чи ні, при зустрічі обіймаємося.
Старші діти інколи приходять і кажуть, що я навчила їх не боятися, розвинула силу характеру: «У шпагаті сидіти було прикольно, але боляче. Якби знали, що в житті буде ще болючіше, то сиділи б краще на шпагаті».
На 2021 рік в нас заплановано захистити звання зразкового. Підготуємо цілий концерт — 18 номерів, покажемо увесь свій репертуар за останні п’ять років. А тоді вже, думаю, здобуду вищу освіту на кафедрі хореографії.
Наостанок дівчата середньої групи колективу «Крок вперед» станцювали для «Вісника Кіровоградщини» український рок-н-рол, бо за довгий час відсутності глядачів засумували за оплесками.
Альона Зозуля
