На Олександрівщині ходили в хустках та закликали долю
- 10 грудня 2020, 11:22
Грудень – не лише перший місяць зими, а й місяць колоритних свят, в яких яскраво відображаються народні звичаї та обряди, що пов’язані як з побутом, так і з християнством. Одне зі свят – святої Великомучениці Катерини. Цього ж дня, 7 грудня, відзначають Всесвітній день української хустки. Як проводили обидва свята на Олександрівщині, а саме у селищі Олександрівці і селі Підлсному, читайте у матеріалі.
До дня української хустки в Олександрівському районному Будинку культури відбулося відкриття відновленої виставкової зали, яке підготували та провели учасники самодіяльного об’єднання декоративно-прикладного мистецтва. На відвідувачів чекали три експозиції: демонстрація колекції старовинних українських рушників, які перебувають у власності керівниці об’єднання Тетяни Смирної, сучасні вироби народних умільців – вироби з бісеру, канзаші, сучасні українські рушники та, власне, виставка українських хусток, які переважно зберігалися «у бабусиній скрині».
Увага до ретро-рушників та сучасних виробів народних умільців показала, що наш народ – талановитий, з різнобічно розвинутою творчою фантазією, адже, попри досить часте експонування виставок, інтерес відвідувачів до творчості народних умільців не вщухає – вони знають, як і чим можна завжди вразити та здивувати своїх шанувальників. Рушники ж – як данина пам’яті нашим пращурам, адже деяким з експонатів вже далеко за пів століття, дати виготовлення виробів – 40-50-ті роки минулого століття.
Про історію української хустки, традиції та звичаї, пов’язані з хусткою, розповіли Тетяна Смирна та Людмила Зінчук і провели для присутніх майстер-клас з вив’язування та носіння хустки, ознайомивши з багатьма видами вив’язування та розповівши, з чим пов’язаний кожен його вид. «Моделями» для демонстрації стародавнього яскравого аксесуару виступили працівниці Будинку культури та аматорки. Учасниці-«моделі» в українських хустках пройшлися центральною вулицею селища, заряджаючи позитивом перехожих, наочно переконуючи, що українська хустка – це символ вроди, який пасує у будь-якому жіночому віці. А від розмаїття кольорів хусток усі очевидці творчої події мов відчули подих теплого літечка.
До святкування дня хустки долучилася і Підлісненська сільська бібліотека: для своїх читачів вона провела презентацію виставки-інсталяції «Незбагненне диво – українська хустка».
До перегляду вмісту віртуальної бібліотечної скрині «Жіноча хустка: містичний оберіг» запросив клуб дозвілля «Любисток», що працює при бібліотеці. Учасниця клубу Валентина Щербатюк розповіла про призначення та роль різних хусток у житті жінки. Долучилися учасниці клубу і до всеукраїнського флешмобу, в якому усіх українок закликають робити світлини з хусткою та публікувати їх у соцмережах з хештегом #УкраїнськаХустка.
Барвисті, яскраві, чарівні хустини заквітчали коси підлісненських жіночок, молодичок та дівчаток. Фотозону влаштували в етно-садибі Людмили Бровіцької. Гарні хустки і тепла фотосесія подарували надзвичайно піднесений настрій учасницям, тож недаремно душа просила пісні, яку пошановувачам бібліотеки на сторінці у фейсбуці подарувала Ганна Унгул.
День Катерини в українців був пов’язаний з дівочими ворожіннями та молодіжними вечорницями, на яких, зокрема, «закликали долю». Незаміжні дівчата збиралися в одній хаті, варили кашу із пшона та маку, а потім вночі, перед першими півнями, обгортали горщик новим рушником і прямували до воріт. Кожна із них по черзі вилазила на ворота і, тримаючи в руках горщик із вечерею, тричі вигукувала: «Доле, доле, йди до нас вечеряти!» Закликали долю і підлісненські дівчатка, зібравшись на вечорниці в етно-садибі: ворожили, жартували, говорили про українські традиції.
Віктор Шевченко, Сніжана Парієнко
Увага до ретро-рушників та сучасних виробів народних умільців показала, що наш народ – талановитий, з різнобічно розвинутою творчою фантазією, адже, попри досить часте експонування виставок, інтерес відвідувачів до творчості народних умільців не вщухає – вони знають, як і чим можна завжди вразити та здивувати своїх шанувальників. Рушники ж – як данина пам’яті нашим пращурам, адже деяким з експонатів вже далеко за пів століття, дати виготовлення виробів – 40-50-ті роки минулого століття.
Про історію української хустки, традиції та звичаї, пов’язані з хусткою, розповіли Тетяна Смирна та Людмила Зінчук і провели для присутніх майстер-клас з вив’язування та носіння хустки, ознайомивши з багатьма видами вив’язування та розповівши, з чим пов’язаний кожен його вид. «Моделями» для демонстрації стародавнього яскравого аксесуару виступили працівниці Будинку культури та аматорки. Учасниці-«моделі» в українських хустках пройшлися центральною вулицею селища, заряджаючи позитивом перехожих, наочно переконуючи, що українська хустка – це символ вроди, який пасує у будь-якому жіночому віці. А від розмаїття кольорів хусток усі очевидці творчої події мов відчули подих теплого літечка.
До святкування дня хустки долучилася і Підлісненська сільська бібліотека: для своїх читачів вона провела презентацію виставки-інсталяції «Незбагненне диво – українська хустка».
До перегляду вмісту віртуальної бібліотечної скрині «Жіноча хустка: містичний оберіг» запросив клуб дозвілля «Любисток», що працює при бібліотеці. Учасниця клубу Валентина Щербатюк розповіла про призначення та роль різних хусток у житті жінки. Долучилися учасниці клубу і до всеукраїнського флешмобу, в якому усіх українок закликають робити світлини з хусткою та публікувати їх у соцмережах з хештегом #УкраїнськаХустка.
Барвисті, яскраві, чарівні хустини заквітчали коси підлісненських жіночок, молодичок та дівчаток. Фотозону влаштували в етно-садибі Людмили Бровіцької. Гарні хустки і тепла фотосесія подарували надзвичайно піднесений настрій учасницям, тож недаремно душа просила пісні, яку пошановувачам бібліотеки на сторінці у фейсбуці подарувала Ганна Унгул.
День Катерини в українців був пов’язаний з дівочими ворожіннями та молодіжними вечорницями, на яких, зокрема, «закликали долю». Незаміжні дівчата збиралися в одній хаті, варили кашу із пшона та маку, а потім вночі, перед першими півнями, обгортали горщик новим рушником і прямували до воріт. Кожна із них по черзі вилазила на ворота і, тримаючи в руках горщик із вечерею, тричі вигукувала: «Доле, доле, йди до нас вечеряти!» Закликали долю і підлісненські дівчатка, зібравшись на вечорниці в етно-садибі: ворожили, жартували, говорили про українські традиції.
Віктор Шевченко, Сніжана Парієнко
