— Я родом з Полтавщини — ось тут через гору є село Ройове, а в Попівку приїхала, коли вийшла заміж, — у 1979 році, — розповідає Катерина Михайлівна. — Від Крюкових ми жили через хату і були знайомі як сусіди. Неоніла Валеріївна знала ма-ленькою мою меншу доньку Вікторію, а моя старша донька Зінаїда товаришувала з її донькою Мирославою. Ми не були близькими друзями, але душевно спілкувалися про повсякденні справи, по-хорошому, без усілякої вигоди. Неоніла у радянські часи дефіциту привозила нам зі столиці цукерки та інші гостинці, а я пригощала їх своїми смаколиками.

Коли свою маму, Федору Романівну, Неоніла забрала в Київ, хата пустувала. А в мене так склалися життєві обставини, що у 2012 році я її придбала. Так у мене з’явилося житло, і мені приємно, що воно з історією, — у такий спосіб я зберігаю пам’ять про нашу талановиту землячку.

Моя донька Вікторія Бахарєва закінчила культпросвітнє училище, зараз працює у Кременчуцькому міському Палаці культури — викладає вокал. І пише вірші. (Подарувала редакції свою збірку поезій «Від гусениці до метелика» з автографом — Ред.). Вона писала зі школи, але я якось серйозно не ставилася до її дитячого захоплення. А моя мама якось розповіла, що маленька Віта їй наснилася із зіркою, значить, матиме талант і визнання. Так і сталося.

Вікторія підтримує стосунки з Мирославою (Барчук), відомою телеведучою, згадують дитинство та спілкуються про свої творчі справи. Коли на одному з українських телеканалів розпочинається програма «Зворотний відлік», доньки мені телефонують: «Мамо, дивися Мирославу».

Зараз я одягну вишиванку своєї бабусі, і ви мене сфотографуєте біля моєї оселі, яка колись належала сім’ї, що дорога для нашої родини.

Тетяна Юганова