— Я народився і живу в Зибковому, тож ходив у дитячий садок і школу, якими тепер опікуюся, — розповідає Іван Іванович. — Був учнем педагога-експериментатора Михайла Щетиніна, який тривалий час працював на базі нашої сільської школи. Це вплинуло на те, що я обрав для навчання Чернігівський педагогічний інститут, після закінчення якого 20 років працював у місцевій школі вчителем початкової військової підготовки та фізичного виховання.

З 2010 року і до цих пір працюю сільським головою. І в школі було цікаво працювати, і на посаді сільського голови. Звісно, на керівній посаді багато питань і задач. Зибківська сільська рада складається з однойменного населеного пункту, в якому проживає 940 жителів. Головні надходження в бюджет — від оренди землі. Проаналізувавши, можу сказати, що минулий і позаминулий роки були найвдалішіми у моїй каденції: вдалося освоїти гроші державного бюджету, за які ми збудували єдину в районі сільську амбулаторію загальної практики сімейної медицини та провели капітальний ремонт доріг: позаминулого року відремонтували ділянку дороги на вулиці Абрикосовій, минулого року — частину дорожнього полотна по вулиці Центральній — в’їзд у село; за співфінансування районного і сільського бюджетів у школі встановили енергозберігаючі вікна; замінили покрівлю на дитсадку.

Наші фермерські господарства надають неоціненну допомогу у розвитку села, завжди йдуть на зустріч у будь-яких питаннях. У нас створена громадська організація, яка займається освоюванням і контролем витрачання позабюджетних коштів, за які ми проводимо ремонти доріг, організовуємо сільські свята.

Тривалий час сільський парк та братська могила воїнів, загиблих за визволення села, потребували оновлення, тому депутати сільської ради звернулися до народного депутата України Олеся Довгого з клопотанням про виділення грошей на упорядкування пам’ятних для зибківчан місць. Гроші надійшли, і п’ять років тому ми привели нашу святиню — братську у належний вигляд, а у парку виклали плиткою доріжки і встановили лавочки. Дитячий майданчик у нас з’явився одним із перших в районі, про це теж потурбувався нардеп.

Я завжди був ризиковий: студентом об’їхав майже усю Європу, заробляючи на навчання, адже в колгоспі грошей не платили, у батьків грошей не було на мої потреби. От і зараз: якщо не будеш шукати виходу із ситуації, ніхто тобі не принесе і не подасть готового рішення. Я по натурі оптиміст, але з роками стаю реалістом (сміється). Поки ще не зовсім уявляю, як буде функціонувати наша нова територіальна громада, не уявляю, як Зибкове житиме без власного бюджету. Багато ще хочеться зробити для свого села, для цього у мене є і сили, і власне бачення.

Від роботи відпочиваю у компанії брата чи товаришів на риболовлі на Дніпрі, хоча це буває дуже рідко.

Тетяна Юганова