Світловодськ вшанував пам’ять земляка Вадима Бойка
- 6 листопада 2019, 15:36
5 листопада відомому журналісту, народному депутату України першого скликання світловодчанину Вадиму Бойку мало б виповнитися 57 років. Щорічно у цей день громада міста Світловодська збирається біля меморіальної дошки, що встановлена на стіні будинку №13 по вулиці Героїв України, де мешкав Вадим.
Вадим Бойко народився 5 листопада 1962 року у місті Світловодську. Із золотою медаллю закінчив світловодську середню школу №2 і з червоним дипломом факультет журналістики Київського державного університету імені Т.Г.Шевченка. З 1984 року працював редактором, старшим редактором програми «Молодіжна студія «Гарт», головним редактором програм для молоді на Українському телебаченні, позаштатним кореспондентом програми «Взгляд» Центрального телебачення СРСР, постійно виступав на сторінках газет «Комсомольская Правда», «Комсомольское Знамя», «Независимость».
18 березня 1990 року Вадим Бойко був обраний народним депутатом України 1-го скликання, працював заступником голови Комісії ВР України з питань гласності та засобів масової інформації.
Представники міської влади поділилися спогадами про яскраву особистість Вадима Леонідовича, адже знали та слідкували за його діяльністю з ефіру телеканалів та газет, а тоді поклали квіти, які свідчать про те, що пам’ять про Вадима Бойка жива і буде жити. Журналіст Олесь Неділя розповів про зустрічі з Вадимом на радіомовленні, про те, як по-хорошому заздрив його швидкому злету, а тоді зачитав власний вірш «Витязь України», присвячений пам’яті земляка. «Вадим відвідував дитячий садок, де я працювала. Ми прикипіли до цієї дитини, потім слідкували за його дорослим життям: успішністю, депутатською роботою, раділи досягненням нашого вихованця і раптом дізналися про непоправну трагедію — його смерть. Тоді я присвятила йому вірш: «Де Вадимова могила, там жайвір співає, і душа його безсмертна з вітром розмовляє. Скажи, вітре, моїм рідним, що я не загинув, а у небо сизим птахом я тихо полинув…» — поділилася написаними рядками і власним хвилюванням колишня завідувачка ДНЗ №15 «Теремок» Зінаїда Білявська, яка щороку приходить вшанувати пам’ять відомого журналіста і політика Вадима Бойка.
Вадим Бойко трагічно загинув 25 років тому, 14 лютого 1992 року у своїй київській квартирі. Те, що це не був нещасний випадок, а замовне вбивство, багато говорили і писали, але злочин так і не розкрили. Прокуратура тричі відкривала та закривала кримінальну справу «в зв’язку з тим, що осіб, причетних до його загибелі, не було знайдено» (таку офіційну відповідь отримали батьки Вадима). Вадим Бойко похований на міському кладовищі у Світловодську. На його честь у Кременчуці та Світловодську названі вулиці, встановлено пам’ятні дошки.
Пам’ять про Вадима Бойка буде жити вічно у наших серцях…
Альона Зозуля
18 березня 1990 року Вадим Бойко був обраний народним депутатом України 1-го скликання, працював заступником голови Комісії ВР України з питань гласності та засобів масової інформації.
Представники міської влади поділилися спогадами про яскраву особистість Вадима Леонідовича, адже знали та слідкували за його діяльністю з ефіру телеканалів та газет, а тоді поклали квіти, які свідчать про те, що пам’ять про Вадима Бойка жива і буде жити. Журналіст Олесь Неділя розповів про зустрічі з Вадимом на радіомовленні, про те, як по-хорошому заздрив його швидкому злету, а тоді зачитав власний вірш «Витязь України», присвячений пам’яті земляка. «Вадим відвідував дитячий садок, де я працювала. Ми прикипіли до цієї дитини, потім слідкували за його дорослим життям: успішністю, депутатською роботою, раділи досягненням нашого вихованця і раптом дізналися про непоправну трагедію — його смерть. Тоді я присвятила йому вірш: «Де Вадимова могила, там жайвір співає, і душа його безсмертна з вітром розмовляє. Скажи, вітре, моїм рідним, що я не загинув, а у небо сизим птахом я тихо полинув…» — поділилася написаними рядками і власним хвилюванням колишня завідувачка ДНЗ №15 «Теремок» Зінаїда Білявська, яка щороку приходить вшанувати пам’ять відомого журналіста і політика Вадима Бойка.
Вадим Бойко трагічно загинув 25 років тому, 14 лютого 1992 року у своїй київській квартирі. Те, що це не був нещасний випадок, а замовне вбивство, багато говорили і писали, але злочин так і не розкрили. Прокуратура тричі відкривала та закривала кримінальну справу «в зв’язку з тим, що осіб, причетних до його загибелі, не було знайдено» (таку офіційну відповідь отримали батьки Вадима). Вадим Бойко похований на міському кладовищі у Світловодську. На його честь у Кременчуці та Світловодську названі вулиці, встановлено пам’ятні дошки.
Пам’ять про Вадима Бойка буде жити вічно у наших серцях…
Альона Зозуля
