Ініціативи сім’ї Зайченків та їхніх однодумців
- 17 травня 2019, 15:22
Сім’я Віталія і Крістіни Зайченків у Знам’янці досить відома: якщо почуєте серед вулиці веселу музику і дитячий сміх або дізнаєтеся, що встановлюють рекорд чи збирають цукерки, щоб передати їх на благодійність, — там, найімовірніше, Зайченки та їхня громадська організація «ФРІ Знам’янка». Поспішіть туди і, можливо, окрім того, що ви долучитеся до корисної справи, ви побачите ексклюзивний танець від Віталія: а танцює він разом з малечею так, що його без проб відібрали би для зйомок славнозвісних танців у фільмі «Маска» чи мультфільмі «Мадагаскар».
Віталій і Крістіна — знам’янчани. Віталій майже 12 років працює у відділі інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Знам’янського міськвиконкому, у своїй роботі співпрацює з політичними партіями та громадськими організаціями. Його дружина Крістіна — керівниця гуртка «Ляльковий театр» Центру дитячої та юнацької творчості міста Знам’янки, зараз перебуває у декретній відпустці.
— Я працюю з громадськими організаціями і знаю, що молодіжних організацій у Знам’янці не так багато, і я хочу похвалитися, що наша — найактивніша, — розповідає Віталій. — Її повна назва — міський відокремлений підрозділ Всеукраїнської громадської організації «Фундація регіональних ініціатив», а скорочено — «ФРІ Знам’янка». Організація діє 2,5 роки. Ми не політичні, не релігійні. Наша мета — створити в нашому місті позитив, гарний настрій, хочемо надихати на гарні справи і власним прикладом доводити, що ми самі можемо створювати у своєму місті те, що захочемо. Але підтримка нам дуже необхідна. Нам приємно, що нас підтримують і підприємці міста, і міська влада. Ми хочемо, щоб молодь зрозуміла, що вона сама може творити зміни навколо себе, а коли сам працюєш, тоді з’являється підтримка.
Неодноразово у нашому місті відкривалися дитячі майданчики від народного депутата України Олеся Довгого. І нам дуже приємно, що помічник-консультант народного депутата Олеся Довгого Андрій Клименко допоміг у реалізації ініціативи від мешканців нашого будинку по вул.Привокзальній, 13 щодо встановлення сучасного дитячого майданчика. Як результат, Олесь Довгий спрямував у міський бюджет кошти на придбання майданчика.
Два роки від початку створення організації її головою була Крістіна. Згідно з Положенням організації її керівник змінюється кожні два роки, тож на сьогодні у нас новий голова — учениця 10-го класу Олександра Гвоздик, за яку проголосували на установчих зборах. Ми з Крістіною тепер у ролі радників. Наша молодь знає, що ми завжди допоможемо і усі їхні проекти разом реалізуємо. До речі, дорослих нас тільки двоє, інші — школярі та студентство. З ними ми спілкуємося на одній хвилі. Але є межа, яку вони не переступають, тобто наші стосунки дружні, але вони усвідомлюють, що ми доросліше. Таке спілкування дає молодим людям практику спілкування з дорослими. Батьки дітей приходять на наші заходи, підтримують нас, вони раді, що їхні діти реалізовують свої можливості, що не «зависають» у комп’ютері, а постійно перебувають у соціумі.
В організації більше 20 членів, але точно сказати не можемо, адже це здебільшого школярі, які закінчують школу, на їхнє місце приходять інші, але й випускники долучаються до окремих наших заходів. Активні члени нашої організації, які з нами постійно, беруть участь не лише в наших проектах, а й є ведучими загальноміських заходів. Власного офісу в організації немає, тому усі збираються у нас вдома, у піцерії або у парку.
За професією я держслужбовець, а усе, що пов’язано з творчістю, це, швидше за все, передалося через гени, бо моя мама — Олена Зайченко більше 20 років працювала у районному Центрі дитячої творчості, а потім у відділі освіти Знам’янської райдержадміністрації. Але я не ходив на її заняття (сміється). Більше займався спортом та організовував у своєму дворі розваги для своїх друзів. А ось у дорослому віці так вдало об’єднав свої здібності й прагнення зі здібностями й прагненнями своєї дружини! Крістіна до всього ще й рукодільниця: вона придумує атрибутику, я придумую, як усе буде відбуватися, — і в такому тандемі у нас виходять цікаві заходи. Починали ми з малого, а тепер дійшли до міського й обласного рівнів.
Щодо наших танців, то ми з дружиною думали, як урізноманітнити заходи, і вигадали танці, в яких або самі ставимо рухи на пісню, або дивимося, як їх виконують артисти, і намагаємося повторити. Не знаємо, наскільки вдало у нас це виходить, але ми стараємося.
Усі свої знання і напрацювання передаємо молодим людям, щоб, коли вони вступлять до навчальних закладів, вони продовжували
транслювати позитив за межами Знам’янки. І, звісно, ми хочемо, щоб після закінчення навчання вони поверталися додому і розвивали саме наше місто. Своїм прикладом ми показуємо, що цікаве життя можна влаштувати самим і власними силами — це реально і нічого захмарного вигадувати не потрібно. Головне — об’єднуватися, і тоді можна зробити масштабні речі. Ось, наприклад, гра «Що? Де? Коли?», яку ми проводимо третій рік. Уже відбулося більше 20 ігор. Зростає кількість команд, у складі яких школярі, студенти, підприємці, вчителі,
журналісти, працівники міськвиконкому, пенсіонери. Уже є свій клуб магістрів. Серед команд є дух суперництва, кожна хоче стати кращою. Провели дві міжміські гри з Кропивницьким та Маловисківською ОТГ. На сьогодні до організації гри долучаються меценати.
Так що зростання її популярності очевидне. Другий рік поспіль беремо участь у міському фестивалі гумору «Smile». Також для жителів Привокзального мікрорайону і Південної частини міста провели два заходи «Свято для всієї родини», в яких були розваги для дітей та концертна програма для старших. Ми раді, що до нас приєднуються танцювальні та вокальні колективи, і разом ми створюємо більш видовищні заходи. Так, 14 лютого цього року провели конкурс краси «Перлина Знам’янки». Після проведення «Перлини» у нас з’явилася ідея виготовити велику мушлю, наповнити її цукерками та передати у Кропивницький онкохворим дітям, якими опікується благодійний фонд «Янгол життя». Ми хотіли, щоб діти не відчували себе самотніми, а отримали частинку нашої радості та підтримки. Другий рік поспіль ми організовуємо роботу «Приймальні Святого Миколая», де на дітей чекають живі фігури, майстер-класи, ігрова програма та театралізоване дійство, на яке прибуває Святий Миколай й усі отримують ласощі. Цього року ми провели акцію «Листівка єднання», яку приурочили до 100-річчя з Дня Соборності України: міста Кіровоградської області зробили фото, як вони відзначали День Соборності у попередні роки і підготували вітання — ми це об’єднали у велику листівку 1х1,5м, яку передали керівництву Кіровоградської облдержадміністрації під час урочистостей з нагоди відзначення пам’ятної дати. Зараз листівка знаходиться в обласному краєзнавчому музеї. Також ми підготували і видали збірку дитячих казок, до якої увійшли твори 35 маленьких знам’янчан. Для цього оголосили конкурс, коли кожна дитина у формі казки відповідала на три запитання: що у нашому місті є казкового, як вона бачить Знам’янку у казковому вимірі і що б казкового вона хотіла бачити тут у майбутньому. Кожен автор надавав своє фото й ілюстрацію до своєї казки. У творах
виправили лише орфографічні помилки, а стилістику залишили авторську. Книгу надрукували і вручили переможцям на святі «Бал Попелюшки», але потім друкували ще і роздавали всім охочим. До дня народження Тараса Шевченка проводили просвітницькі
екскурсії пам’ятними місцями, що пов’язують Знам’янщину з Кобзарем. Також організували екскурсію до дуба Максима Залізняка на Черкащині, щоб діти знали і пам’ятали, якою ціною Україна здобувала свою незалежність. Минулого року біля свого будинку наша сім’я відкрила шахову дошку (великого розміру, на землі). Плануємо продовжувати створювати такі інсталяції, адже хочемо, щоб люди вчилися цінувати красу довкола. Любимо заходи у форматі квестів. Виходимо за межі міста: проводили розважальну програму для жителів Світловодщини, у Кропивницькому були ведучими — «Караоке на районі» від фонду «Перспектива». Яким буде наш наступний захід — відповісти не можемо, бо у нас все відбувається швидко і спонтанно.
Три роки тому міська влада ініціювала створення «Книги рекордів Знам’янки», книга періодично поповнюється новими рекордами, і наші заходи теж занесені сюди: перший в області «Бургер-чемпіонат», до дня Святого Миколая 11-метрова цукерка щастя, наповнена цукерками, які ми передали нашій школі-інтернату та сім’ям у складних життєвих обставинах.
— Ваша діяльність вимагає пристойної кількості часу. Заради чого ви його добровільно віддаєте на громадську роботу? Така активність з дитинства?
— До певного періоду я хотів самореалізації, але не розумів, що для цього треба робити, і був переконаний, що громадська робота — це дуже важко. Тоді разом з Крістіною ми вирішили створити громадську організацію, щоб на її базі реалізувати ті ідеї, які жили в нас. Ми спробували, до нас підтягнулися люди, ми стали більш активними, реалізованих проектів стало більше. Коли ти створюєш і у тебе це виходить — в душі ти просто хочеш рухатися далі. Це вже спосіб життя. Так, витрачається багато часу, так, на деякі заходи, хоч і надходять кошти спонсорів, ми витрачаємо власні кошти, але ми дуже хочемо передати іншим ту ініціативу, яка рухає нас, побачити, що результат твоєї роботи — усміхнені обличчя. Коли навколо позитив, тоді хочеться просто сказати: «Так, у нас вийшло!»
— Ви з дружиною уже п’ятий рік разом. З такою кількістю реалізованих проектів можна передбачити, що значна частина вашого спілкування між собою присвячена саме організації. Чи ще якісь захоплення окрім громадської діяльності?
— Захоплень у нас багато. Коли у нас є час на відпочинок, ми прагнемо подивитися світ. Завжди привозимо враження і щодо того, як втілити те хороше, що ми побачили, у своєму місті.
— Така робота вас зближує?
— Я скажу більше: одне без одного ми просто не зможемо. Якщо я щось придумую, то Крістіна може це реалізувати (вона теж придумує і проводить заходи) — ми як ниточка з голочкою. І я дуже щасливий, що я зустрів саме Крістіну, адже моя енергія, яка є в душі, була б просто нереалізованою з іншою людиною. Я дуже вдячний дружині за те, що вона підтримує мене. А я, звісно, підтримую її.
Багато людей може не зрозуміти, навіщо витрачати на громадську роботу власні ресурси, але ми хочемо передати думку: «Ми — можемо! У нас вийде!» Давайте усі просто старатися, і тоді усе у житті буде добре.
Тетяна Юганова
— Я працюю з громадськими організаціями і знаю, що молодіжних організацій у Знам’янці не так багато, і я хочу похвалитися, що наша — найактивніша, — розповідає Віталій. — Її повна назва — міський відокремлений підрозділ Всеукраїнської громадської організації «Фундація регіональних ініціатив», а скорочено — «ФРІ Знам’янка». Організація діє 2,5 роки. Ми не політичні, не релігійні. Наша мета — створити в нашому місті позитив, гарний настрій, хочемо надихати на гарні справи і власним прикладом доводити, що ми самі можемо створювати у своєму місті те, що захочемо. Але підтримка нам дуже необхідна. Нам приємно, що нас підтримують і підприємці міста, і міська влада. Ми хочемо, щоб молодь зрозуміла, що вона сама може творити зміни навколо себе, а коли сам працюєш, тоді з’являється підтримка.
Неодноразово у нашому місті відкривалися дитячі майданчики від народного депутата України Олеся Довгого. І нам дуже приємно, що помічник-консультант народного депутата Олеся Довгого Андрій Клименко допоміг у реалізації ініціативи від мешканців нашого будинку по вул.Привокзальній, 13 щодо встановлення сучасного дитячого майданчика. Як результат, Олесь Довгий спрямував у міський бюджет кошти на придбання майданчика.
Два роки від початку створення організації її головою була Крістіна. Згідно з Положенням організації її керівник змінюється кожні два роки, тож на сьогодні у нас новий голова — учениця 10-го класу Олександра Гвоздик, за яку проголосували на установчих зборах. Ми з Крістіною тепер у ролі радників. Наша молодь знає, що ми завжди допоможемо і усі їхні проекти разом реалізуємо. До речі, дорослих нас тільки двоє, інші — школярі та студентство. З ними ми спілкуємося на одній хвилі. Але є межа, яку вони не переступають, тобто наші стосунки дружні, але вони усвідомлюють, що ми доросліше. Таке спілкування дає молодим людям практику спілкування з дорослими. Батьки дітей приходять на наші заходи, підтримують нас, вони раді, що їхні діти реалізовують свої можливості, що не «зависають» у комп’ютері, а постійно перебувають у соціумі.
В організації більше 20 членів, але точно сказати не можемо, адже це здебільшого школярі, які закінчують школу, на їхнє місце приходять інші, але й випускники долучаються до окремих наших заходів. Активні члени нашої організації, які з нами постійно, беруть участь не лише в наших проектах, а й є ведучими загальноміських заходів. Власного офісу в організації немає, тому усі збираються у нас вдома, у піцерії або у парку.
За професією я держслужбовець, а усе, що пов’язано з творчістю, це, швидше за все, передалося через гени, бо моя мама — Олена Зайченко більше 20 років працювала у районному Центрі дитячої творчості, а потім у відділі освіти Знам’янської райдержадміністрації. Але я не ходив на її заняття (сміється). Більше займався спортом та організовував у своєму дворі розваги для своїх друзів. А ось у дорослому віці так вдало об’єднав свої здібності й прагнення зі здібностями й прагненнями своєї дружини! Крістіна до всього ще й рукодільниця: вона придумує атрибутику, я придумую, як усе буде відбуватися, — і в такому тандемі у нас виходять цікаві заходи. Починали ми з малого, а тепер дійшли до міського й обласного рівнів.
Щодо наших танців, то ми з дружиною думали, як урізноманітнити заходи, і вигадали танці, в яких або самі ставимо рухи на пісню, або дивимося, як їх виконують артисти, і намагаємося повторити. Не знаємо, наскільки вдало у нас це виходить, але ми стараємося.
Усі свої знання і напрацювання передаємо молодим людям, щоб, коли вони вступлять до навчальних закладів, вони продовжували
транслювати позитив за межами Знам’янки. І, звісно, ми хочемо, щоб після закінчення навчання вони поверталися додому і розвивали саме наше місто. Своїм прикладом ми показуємо, що цікаве життя можна влаштувати самим і власними силами — це реально і нічого захмарного вигадувати не потрібно. Головне — об’єднуватися, і тоді можна зробити масштабні речі. Ось, наприклад, гра «Що? Де? Коли?», яку ми проводимо третій рік. Уже відбулося більше 20 ігор. Зростає кількість команд, у складі яких школярі, студенти, підприємці, вчителі,
журналісти, працівники міськвиконкому, пенсіонери. Уже є свій клуб магістрів. Серед команд є дух суперництва, кожна хоче стати кращою. Провели дві міжміські гри з Кропивницьким та Маловисківською ОТГ. На сьогодні до організації гри долучаються меценати.
Так що зростання її популярності очевидне. Другий рік поспіль беремо участь у міському фестивалі гумору «Smile». Також для жителів Привокзального мікрорайону і Південної частини міста провели два заходи «Свято для всієї родини», в яких були розваги для дітей та концертна програма для старших. Ми раді, що до нас приєднуються танцювальні та вокальні колективи, і разом ми створюємо більш видовищні заходи. Так, 14 лютого цього року провели конкурс краси «Перлина Знам’янки». Після проведення «Перлини» у нас з’явилася ідея виготовити велику мушлю, наповнити її цукерками та передати у Кропивницький онкохворим дітям, якими опікується благодійний фонд «Янгол життя». Ми хотіли, щоб діти не відчували себе самотніми, а отримали частинку нашої радості та підтримки. Другий рік поспіль ми організовуємо роботу «Приймальні Святого Миколая», де на дітей чекають живі фігури, майстер-класи, ігрова програма та театралізоване дійство, на яке прибуває Святий Миколай й усі отримують ласощі. Цього року ми провели акцію «Листівка єднання», яку приурочили до 100-річчя з Дня Соборності України: міста Кіровоградської області зробили фото, як вони відзначали День Соборності у попередні роки і підготували вітання — ми це об’єднали у велику листівку 1х1,5м, яку передали керівництву Кіровоградської облдержадміністрації під час урочистостей з нагоди відзначення пам’ятної дати. Зараз листівка знаходиться в обласному краєзнавчому музеї. Також ми підготували і видали збірку дитячих казок, до якої увійшли твори 35 маленьких знам’янчан. Для цього оголосили конкурс, коли кожна дитина у формі казки відповідала на три запитання: що у нашому місті є казкового, як вона бачить Знам’янку у казковому вимірі і що б казкового вона хотіла бачити тут у майбутньому. Кожен автор надавав своє фото й ілюстрацію до своєї казки. У творах
виправили лише орфографічні помилки, а стилістику залишили авторську. Книгу надрукували і вручили переможцям на святі «Бал Попелюшки», але потім друкували ще і роздавали всім охочим. До дня народження Тараса Шевченка проводили просвітницькі
екскурсії пам’ятними місцями, що пов’язують Знам’янщину з Кобзарем. Також організували екскурсію до дуба Максима Залізняка на Черкащині, щоб діти знали і пам’ятали, якою ціною Україна здобувала свою незалежність. Минулого року біля свого будинку наша сім’я відкрила шахову дошку (великого розміру, на землі). Плануємо продовжувати створювати такі інсталяції, адже хочемо, щоб люди вчилися цінувати красу довкола. Любимо заходи у форматі квестів. Виходимо за межі міста: проводили розважальну програму для жителів Світловодщини, у Кропивницькому були ведучими — «Караоке на районі» від фонду «Перспектива». Яким буде наш наступний захід — відповісти не можемо, бо у нас все відбувається швидко і спонтанно.
Три роки тому міська влада ініціювала створення «Книги рекордів Знам’янки», книга періодично поповнюється новими рекордами, і наші заходи теж занесені сюди: перший в області «Бургер-чемпіонат», до дня Святого Миколая 11-метрова цукерка щастя, наповнена цукерками, які ми передали нашій школі-інтернату та сім’ям у складних життєвих обставинах.
— Ваша діяльність вимагає пристойної кількості часу. Заради чого ви його добровільно віддаєте на громадську роботу? Така активність з дитинства?
— До певного періоду я хотів самореалізації, але не розумів, що для цього треба робити, і був переконаний, що громадська робота — це дуже важко. Тоді разом з Крістіною ми вирішили створити громадську організацію, щоб на її базі реалізувати ті ідеї, які жили в нас. Ми спробували, до нас підтягнулися люди, ми стали більш активними, реалізованих проектів стало більше. Коли ти створюєш і у тебе це виходить — в душі ти просто хочеш рухатися далі. Це вже спосіб життя. Так, витрачається багато часу, так, на деякі заходи, хоч і надходять кошти спонсорів, ми витрачаємо власні кошти, але ми дуже хочемо передати іншим ту ініціативу, яка рухає нас, побачити, що результат твоєї роботи — усміхнені обличчя. Коли навколо позитив, тоді хочеться просто сказати: «Так, у нас вийшло!»
— Ви з дружиною уже п’ятий рік разом. З такою кількістю реалізованих проектів можна передбачити, що значна частина вашого спілкування між собою присвячена саме організації. Чи ще якісь захоплення окрім громадської діяльності?
— Захоплень у нас багато. Коли у нас є час на відпочинок, ми прагнемо подивитися світ. Завжди привозимо враження і щодо того, як втілити те хороше, що ми побачили, у своєму місті.
— Така робота вас зближує?
— Я скажу більше: одне без одного ми просто не зможемо. Якщо я щось придумую, то Крістіна може це реалізувати (вона теж придумує і проводить заходи) — ми як ниточка з голочкою. І я дуже щасливий, що я зустрів саме Крістіну, адже моя енергія, яка є в душі, була б просто нереалізованою з іншою людиною. Я дуже вдячний дружині за те, що вона підтримує мене. А я, звісно, підтримую її.
Багато людей може не зрозуміти, навіщо витрачати на громадську роботу власні ресурси, але ми хочемо передати думку: «Ми — можемо! У нас вийде!» Давайте усі просто старатися, і тоді усе у житті буде добре.
Тетяна Юганова
