У заході взяли участь депутат обласної ради Валентина Здебська, голова Онуфріївської районної ради Тетяна Уткіна, Павлиський селищний голова Ірина Антонова, помічник народного депутата України Олеся Довгого Анна Трубаченко, заступник директора філії товариства «Верес» Тамара Дзюба, голова Павлиської ветеранської організації Микола Литвиненко, учні та вчителі місцевого навчально-виховного комплексу, жителі селища.

Ведучі заходу Вікторія Жаленко та Ірина Лук’яненко розповіли присутнім про жахливі події часів війни, коли за три роки окупації через концентраційний табір, який розміщувався на території павлиської машинно-тракторної станції, пройшло близько ста сорока тисяч радянських військовополонених. Незважаючи на те, що табір був розрахований на сім тисяч в’язнів, в ньому часто було від одинадцяти до сімнадцяти тисяч полонених. Кухня була одна, їжу готували з усіляких відходів, і за цією баландою завжди стояли величезні черги. Не вистачало навіть води, тому кожного дня від голоду та спраги помирали сотні людей. За найменше порушення в’язнів розстрілювали. За час існування табору в ньому було розстріляно три з половиною тисячі людей, а всього загиблих було більше п’яти тисяч.

До слова запросили голову Павлиської ветеранської організації Миколу Литвиненка. Микола Андрійович розповів присутнім про те, що на території Павлиша у роки війни працював підпільний госпіталь. У ньому, незважаючи на смертельну небезпеку, лікували та переховували поранених бійців радянської армії. На жаль, знайшовся зрадник, який навів на шпиталь окупантів. Майже всіх поранених забрали до концтабору, вдалося врятувати лише одного пораненого пілота літака, який збили між Павлишем та Кременчуком. Жителька села Анна Сорока сказала гітлерівцям, що поранений — це її чоловік.

У 1950 році на місці колишнього концтабору побудували меморіал, в 1986 році провели його реконструкцію.

Присутні вшанували пам’ять загиблих та закатованих хвилиною мовчання та покладанням квітів.