Пам’яті Павла Федосійовича Козуля
- 20 березня 2018, 12:10
15 березня 2018 року в житті педагогічної спільноти Новгородківщини важлива подія — 100-річчя від дня народження заслуженого учителя України, видатного педагога і вихователя, організатора і наставника, працелюба і краєзнавця, колишнього директора Новгородківської середньої школи №2 Павла Федосійовича Козуля. Сотні випускників завдячують цій людині правильним вибором своєї життєвої позиції, своєї професії, свого майбутнього. Серед них і випускниця цієї школи, помічник-консультант народного депутата України Олеся Довгого Ніна Грязнова.
«Я переступила поріг моєї рідної школи в 1969 році, де мене привітно зустріли перші вчителі — Валентина Андріївна Самарська та Ніна Яківна Міщенко (нині покійна), а також директор навчального закладу, справедливий і спокійний, врівноважений і добрий — Павло Федосійович. З першого знайомства зі школою почалися навчальні будні — написання перших літер і цифр, читання букварика, вивчення віршів та пісень. Та найбільше з навчання в молодших класах мені запам’ятався живий куточок, в якому мешкали співучі пташки, білка в колесі, черепаха, акваріумні рибки різних видів. Для нас це було щось нове, незнане і чарівне, тому кожної перерви ми бігали туди любуватися живими істотами, годувати їх.
А якими цікавими для нас, молодших школярів, були уроки на свіжому повітрі у «зеленому» класі — цей клас знаходився в мальовничому місці біля річки Кам’янки поряд зі шкільними дослідними ділянками, де проводилися уроки природознавства. В середніх класах ми вже працювали на цих дослідних ділянках під керівництвом Павла Федосійовича. Там ми вирощували всі городні, баштанні та бобові культури. За кожним класом була закріплена своя ділянка. І як цікаво було нам спостерігати, як із дрібненького зернятка виростає рослинка — спочатку квола, а потім, набираючи сили, вона цвіте, плодоносить. Вже із цих дослідних робіт прищеплював нам наш директор любов до праці.
Дуже запам’яталася мені наша шкільна ферма. Ми чергували біля кролів навіть в літній канікулярний час. Крім кролів на фермі були корови, свині, кози, різна свійська птиця. Учні навчального закладу завжди могли поласувати свіжим медом, адже під керівництвом Павла Федосійовича в школі була своя пасіка.
У старших класах директор викладав у нас біологію. Його уроки були різнопланові та цікаві. В кабінеті біології було багато експонатів, наочності, ми проводили змістовні лабораторні та дослідницькі роботи.
Також він започаткував проводити щопонеділкові загальношкільні лінійки, на яких сам вказував нестаранним учням на недоліки, на незадовільну поведінку, неякісне навчання. Дуже соромно було потрапити до списку таких учнів.
Захоплюючою була позашкільна робота. У школі працювали гуртки — духовий, хоровий, танцювальний, різні спортивні секції. До кожного державного свята школа брала участь у районних заходах. Пам’ятаю, до нас у школу приїздили переймати досвід керівництва навчальним закладом і особисто досвід Павла Федосійовича директори та вчителі шкіл області та України. Вони були присутні і на відкритих уроках, і на позакласних заходах, так що ми завжди були готовими до цього.
Ще однією подією в житті школи було відкриття шкільного тиру. На уроках військової підготовки ми вивчали будову бойового автомата, стріляли з гвинтівок. Після 9 класу ми всі працювали і відпочивали в таборі праці і відпочинку, який був організований при школі. До обіду учні працювали на шкільному полі, а після обіду брали участь у різноманітних конкурсах, вікторинах, відвідували заняття гуртків. Учні середніх та старших класів любили чергувати у шкільній їдальні: у цей день черговий учень був звільнений від занять — це найбільше подобалося хлопцям.
У навчальному закладі приділялася велика увага патріотичному, трудовому та естетичному вихованню учнів і розвитку особистості. Обов’язковим для всіх учнів було носіння шкільної форми — буденної і святкової. Певний дрес-код був і в учительського колективу. Саме Павло Федосійович зумів згуртувати сильний колектив однодумців. Він був взірцем для молодих педагогів. На першому плані для вчительського колективу були школа, робота, учні. Чоловіки та дружини вчителів з розумінням ставилися до того, що їхні половинки повністю віддаються праці педагога, вихователя.
Павло Федосійович Козуль був ініціатором та організував шкільний музей історії, де зберігалися експонати, фотодокументальні та історичні пам’ятки. Він ходив по людях — жителях селища та збирав експонати для музею: старовинні зразки побутових речей, одягу. Вийшовши на заслужений відпочинок, Павло Козуль організував і районний музей історії Новгородківського району.
Вивчення історичних пам’яток в музеї школи, робота в пошуковому загоні, якісні, доступні і цікаві уроки історії, які проводила Катерина Федорівна Бойко, й дали поштовх для моєї майбутньої професії — вчителя історії. А стати чесною, справедливою, зібраною і не боятися труднощів — допомогла улюблена Новгородківська середня школа №2 та, в першу чергу, її директор Павло Федосійович Козуль. За це я вдячна їм усе своє життя».
Спогади випускниці 1979 року Новгородківської середньої школи №2
Ніни Грязнової (Хильченко) записала Ольга Лісова
А якими цікавими для нас, молодших школярів, були уроки на свіжому повітрі у «зеленому» класі — цей клас знаходився в мальовничому місці біля річки Кам’янки поряд зі шкільними дослідними ділянками, де проводилися уроки природознавства. В середніх класах ми вже працювали на цих дослідних ділянках під керівництвом Павла Федосійовича. Там ми вирощували всі городні, баштанні та бобові культури. За кожним класом була закріплена своя ділянка. І як цікаво було нам спостерігати, як із дрібненького зернятка виростає рослинка — спочатку квола, а потім, набираючи сили, вона цвіте, плодоносить. Вже із цих дослідних робіт прищеплював нам наш директор любов до праці.
Дуже запам’яталася мені наша шкільна ферма. Ми чергували біля кролів навіть в літній канікулярний час. Крім кролів на фермі були корови, свині, кози, різна свійська птиця. Учні навчального закладу завжди могли поласувати свіжим медом, адже під керівництвом Павла Федосійовича в школі була своя пасіка.
У старших класах директор викладав у нас біологію. Його уроки були різнопланові та цікаві. В кабінеті біології було багато експонатів, наочності, ми проводили змістовні лабораторні та дослідницькі роботи.
Також він започаткував проводити щопонеділкові загальношкільні лінійки, на яких сам вказував нестаранним учням на недоліки, на незадовільну поведінку, неякісне навчання. Дуже соромно було потрапити до списку таких учнів.
Захоплюючою була позашкільна робота. У школі працювали гуртки — духовий, хоровий, танцювальний, різні спортивні секції. До кожного державного свята школа брала участь у районних заходах. Пам’ятаю, до нас у школу приїздили переймати досвід керівництва навчальним закладом і особисто досвід Павла Федосійовича директори та вчителі шкіл області та України. Вони були присутні і на відкритих уроках, і на позакласних заходах, так що ми завжди були готовими до цього.
Ще однією подією в житті школи було відкриття шкільного тиру. На уроках військової підготовки ми вивчали будову бойового автомата, стріляли з гвинтівок. Після 9 класу ми всі працювали і відпочивали в таборі праці і відпочинку, який був організований при школі. До обіду учні працювали на шкільному полі, а після обіду брали участь у різноманітних конкурсах, вікторинах, відвідували заняття гуртків. Учні середніх та старших класів любили чергувати у шкільній їдальні: у цей день черговий учень був звільнений від занять — це найбільше подобалося хлопцям.
У навчальному закладі приділялася велика увага патріотичному, трудовому та естетичному вихованню учнів і розвитку особистості. Обов’язковим для всіх учнів було носіння шкільної форми — буденної і святкової. Певний дрес-код був і в учительського колективу. Саме Павло Федосійович зумів згуртувати сильний колектив однодумців. Він був взірцем для молодих педагогів. На першому плані для вчительського колективу були школа, робота, учні. Чоловіки та дружини вчителів з розумінням ставилися до того, що їхні половинки повністю віддаються праці педагога, вихователя.
Павло Федосійович Козуль був ініціатором та організував шкільний музей історії, де зберігалися експонати, фотодокументальні та історичні пам’ятки. Він ходив по людях — жителях селища та збирав експонати для музею: старовинні зразки побутових речей, одягу. Вийшовши на заслужений відпочинок, Павло Козуль організував і районний музей історії Новгородківського району.
Вивчення історичних пам’яток в музеї школи, робота в пошуковому загоні, якісні, доступні і цікаві уроки історії, які проводила Катерина Федорівна Бойко, й дали поштовх для моєї майбутньої професії — вчителя історії. А стати чесною, справедливою, зібраною і не боятися труднощів — допомогла улюблена Новгородківська середня школа №2 та, в першу чергу, її директор Павло Федосійович Козуль. За це я вдячна їм усе своє життя».
Спогади випускниці 1979 року Новгородківської середньої школи №2
Ніни Грязнової (Хильченко) записала Ольга Лісова
