Народився Ігор Шаповал 18 травня 1975 року у м. Кременчук. У 1992 році закінчив Світловодську загальноосвітню школу №1, навчався у Дніпровському училищі МВС України. У 2005 році закінчив Національну академію МВС України. З 1997 по 2007 рік працював в органах внутрішніх справ МВС. З 18 серпня 2015 року по 10 жовтня 2016 року служив у 42-му окремому мотопіхотному батальйоні розвідником. Через деякий час після демобілізації вирішив продовжити військову службу за контрактом у 57-ій окремій мотопіхотній бригаді.

Побратими запам’ятають Ігоря як людину відповідальну і рішучу, а ще з почуттям гумору, щирою посмішкою й завжди бадьорим настроєм. У день загибелі Ігор вийшов у дозор з групою розвідників. Як завжди, він рухався першим, зачепився за розтяжку, пролунав вибух, Ігоря не стало… Про все це хотів розповісти людям, які проводжали Героя в останню путь, його побратим Микола. Розхвилювався і не зміг, лише потім допитливі журналісти почули від нього кілька цих скупих слів.

Традиційно говорили керівники міської і районної влади, військкомату. Сергій Твердовський, голова РДА, зокрема, сказав: «Ігор Шаповал був офіцером з великої літери, патріотом, справжнім чоловіком. Він загинув, захищаючи нас з вами…» Майор Олександр Бут додав: «Я особисто знав Ігоря Шаповала, відважного військовослужбовця, порядну людину. Слів не можу знайти, щоб висловити біль втрати…» Тепло і щиро згадував Ігоря Шаповала Олександр Волощук, якому довелося служити разом з ним у Світловодській міліції.
Панахиду за загиблим відслужив протоієрей Свято-Покровського кафедрального собору Артур Холоденко.

У Ігоря Шаповала залишилися 11-річна донька Діана, батько Анатолій Якович, мама Таїса Федорівна. Висловлюємо щирі співчуття родині загиблого Героя неоголошеної війни. Втрата непоправна.

Поховали Ігоря Шаповала на міському кладовищі, поряд з іншими Героями неоголошеної війни.