Стібок до стібка, наче барви веселки
- 25 травня 2017, 16:04
Відшумів барвами веселки День вишиванки, промайнув як одна мить. На жаль, не всі бажаючі мали можливість ознайомитися з роботами наших майстринь-вишивальниць, і тому у районному краєзнавчому музеї організовано виставку «Стібок до стібка, наче барви веселки».
Душевне тепло і високий професіоналізм об’єднують у собі роботи Юлії Миколаївни. Як і сама майстриня, її рушники та ікони випромінюють сонячність, доброту і позитив.
У кожній нитці – барви райдуги, мов у краплинах дощу, що впали на квіти і виграють під золотим промінням сонця. Стібок до стібка, нитка до нитки – і на білому тлі полотна оживає багатобарвна симфонія життя рідного краю. Візерунки і кольори бере Юлія Миколаївна з життя. У них – доля народу, побут, мрії і сподівання. В орнаментах переплітаються історичні традиції з сучасним сьогоденням, український колорит з багатонаціональними культурними цінностями.
Лики християнських святих, що дивляться на нас із вишитих ікон, надихають вірою і надією. Незбагненним залишається, як можна відтворити на полотні погляд очей, доброзичливість посмішки. Скільки любові і праці вкладено у ці роботи – знають лише справжні поціновувачі української вишивки.
Українські сорочки, рушники з державною символікою стали виразниками патріотичності та єдності поколінь.
З дитячих років разом з бабусею Харитиною Степанівною та мамою Зіновією Захарівною вчилася маленька Юля українській вишивці. Саме у них переймала вміння та любов до полотна, до голки, кольорових ниток, вчилася творити справжні багатофарбні дива. Свою любов і вміння пронесла через все життя, зумівши передати доньці Зої та невістці Даші.
«Я вишиваю вже майже шістдесят років, – розповідає майстриня. – Спочатку це були серветки, рушнички та невеликі роботи. Першу свою вишиванку вишила для себе у червоно-чорних кольорах на тонкому батисті. А потім були сорочки для рідних та онуків. Зараз навіть важко порахувати скільки було рушників, одних сорочок більше десятка, а ще ікони, картини… Натхнення приходить кожного разу після відвідування виставок, спілкування з колегами-майстринями, варто побачити навіть одну цікаву смужку – і далі уява малює візерунки. Найвдалішими своїми роботами вважаю ікони «Скоропослушниці» і «Спасителя» та рушники «Символ єднання», який представляв Кіровоградщину у м.Києві та весільний рушник, шитий в синьо-червоних кольорах, він назавжди запав мені у душу. А взагалі, кожен рушник має свою історію, дуже багато їх я вишила на замовлення. Мої рушники знайшли нове життя по усій Україні. За цим творчим заняттям відчуваю моральне задоволення, відпочиваю душею і тілом».
Разом з чоловіком Віктором Івановичем Юлія Миколаївна виховала двох чудових дітей – сина Сергія та доньку Зою. А зараз допомагають виховувати онуків.
Юлія Миколаївна постійна учасниця обласних, районних, міських свят «Калиновий спів», «Невичерпні джерела», «Вересневі самоцвіти». Ця талановита жінка – учасниця міського любительського об’єднання клубу за інтересами «Дивоцвіт».
Запрошуємо вас ознайомитися з роботами Корнієнко Юлії Миколаївни, відвідавши виставку, організовану у районному краєзнавчому музеї.
В майстрині-вишивальниці Юлії Миколаївні бажаємо натхнення, творчих успіхів та здійснення її великих задумів.