Приємно було бачити серед них учасників АТО, волонтерів, ветеранів-«афганців», працівників правоохоронних органів, пересічних жителів селища і, звичайно, молодь. Старшокласники райцентрових шкіл та учні структурного підрозділу професійно-технічного училища № 16 в смт Олександрівці самі намалювали плакати, принесли українські прапори. Адже прийшли вони на Парад Миру, добре розуміючи, якою високою ціною підтримується мир на більшій частині України.



До учасників параду приєднались автомайданівці, прикрасивши легковики українською символікою. Вони й очолили колону Параду Миру. Серед автомайданівців були відомі в Олександрівці люди – громадські активісти Роман Рудніцький, Олександр Іщенко, Борис Безсмолий, Сергій Лаврусь, Олександр Балхановський. На одній з автомашин встановили динамік, з якого лунали патріотичні мелодії, що підбадьорювали учасників маршу.



Колону маніфестантів очолювали дівчата, які тримали в руках величезний прапор України. За ними крокувала чималенька колона прапороносців. До двадцяти українських стягів гордо розвівались на вітру в міцних долонях, як юнаків, так і вже літніх людей. Серед них я впізнав кількох депутатів районної ради, учасника АТО Віктора Донцова.







Люди не просто йшли, а скандували: «Слава Україні!», «Героям слава!», «Смерть ворогам!», «Україна – єдина!».



А вздовж вулиці Незалежності України стояли сивочолі олександрівці, працівники численних крамниць, які не змогли долучитись до Параду Миру, але серцем перебували з тими, хто крокував до пам’ятника Тарасу Шевченку – українському Пророку, чиї поетичні рядки й нині актуальні: «Обніміться ж, брати мої, Молю вас, благаю!».






Біля пам’ятника великому Кобзареві маніфестанти зупинились, а автомайданівці поїхали далі і зробили ще коло вулицями Олександрівки, долучаючи їх жителів до святкування Дня Соборності України.







Обидва заходи (парад і автомайдан) організовані громадською активісткою, директором міського Будинку культури Валентиною Гирич.

Тим часом, біля пам’ятника розташувались прапороносці і розпочався мітинг. Його ведучі Олександр Москаленко та Ірина Гриневич, одягнені в український національний одяг, натхненно читали поетичні рядки про Вітчизну. Слово отримав і голова Олександрівської районної ради Григорій Гончаренко. Він зробив екскурс в історію становлення і зміцнення Соборності України, привітав земляків з вікопомним святом. В унісон з настроєм, що панував на мітингу, прозвучала пісня «Ми – Україна» композитора і співачки Брії Блессінг у майстерному виконанні соліста районного Будинку культури Олексія Зайця.





Там є такі слова:



Двічі на Мітингу звучав Державний Гімн України і щоразу більшість чоловіків знімали (і це у мороз!) шапки, тримаючи руку на серці. Так само з непокритою головою стояли олександрівці і під час хвилини мовчання в пам'ять полеглих за незалежність України.

На завершення мітингу до підніжжя пам’ятника Тарасу Шевченку лягли живі квіти. Червоні гвоздики від керівників районної і селищної влади, громадськості селища, народного депутата України Олеся Довгого ніби символізували кров не одного покоління борців за незалежність, волю і Соборність України.