Розмова про наші витоки
- 26 липня 2016, 13:24
22 липня у п’ятницю до Міського краєзнавчого музею завітали учні 8-го класу Знам’янської школи №6.
Цю зустріч організувала вчителька ЗОШ І-ІІІ ступенів № 6, начальник літнього дитячого оздоровчого табору школи І.В.Гвоздєва, з якою давно плідно співробітничає музей. Для учнів була проведена тематична екскурсія «Витоки Знам’янського краю» на базі експозицій музею.
Наш непересічний Чорноліський край почав залюднюватися у період бронзової доби на рубежі ІІІ-ІІ тисячоліть до н.е. На його території були знайдені артефакти стародавніх археологічних культур – трипільської, сабатинівської, білогрудівської, чорноліської, пеньківської та багатьох інших, народу скіфів.
У музеї зберігаються цікаві речі, які належали людям цих спільнот, зокрема ритуальна чаша сабатиніської культури рубежу ІІ-І тисячоліть до н.е., яка пов’язана з дослідницькою діяльністю героя АТО В.Голого.
Користуючись артефактами давнини, можна скласти цікавий нарис історії краю, зокрема від початку нової ери до середини ХІХ століття. Ця ж тема дозволить згадати дослідників історії нашого краю – Й.Гільденштедта, А.Іващенка, В.Є.Шкоду, В.В.Гончаренка. З їхніх нарисів учні дізналися про перші селища нашого краю – розкольницькі слободи Знам’янку, Плоске, Дмитрівку, про напіввійськову Нову Сербію і село Патрина – середмістя сучасної південної сторони міста.
З першими сторінками Знам’янки пов’язана діяльність землевласниці Т.П.Осипової, яка спорудила тут величну церкву Святої Тетяни, що проіснувала майже 30 років.
Учні дізналися про віхи розвитку залізниці у нашому краї та зміни статусу рідної Знам’янки – від станції третього класу до міста обласного підпорядкування, про зміну архітектурного обличчя міста, яке пов’язане з війнами та багатоповерховим будівництвом 1970х-1980х років, і знов-таки з розвитком залізниці аж до пуску «Столичного експресу» 1 вересня 2003 року.
Вірно сказано, чим більше дізнаєшся про рідний край – тим більше його розумієш, а чим більше його розумієш – тим більше його любиш і шануєш. Цікаві відомості з історії Знам’янщини, згадки про дослідників, які стали його літописцями і популяризаторами, дали учням можливість побачити по-новому свій край, своє місто, до якого вони звикли, і яке вони будуть власноруч вдосконалювати через зовсім небагато років.
Наш непересічний Чорноліський край почав залюднюватися у період бронзової доби на рубежі ІІІ-ІІ тисячоліть до н.е. На його території були знайдені артефакти стародавніх археологічних культур – трипільської, сабатинівської, білогрудівської, чорноліської, пеньківської та багатьох інших, народу скіфів.
У музеї зберігаються цікаві речі, які належали людям цих спільнот, зокрема ритуальна чаша сабатиніської культури рубежу ІІ-І тисячоліть до н.е., яка пов’язана з дослідницькою діяльністю героя АТО В.Голого.
Користуючись артефактами давнини, можна скласти цікавий нарис історії краю, зокрема від початку нової ери до середини ХІХ століття. Ця ж тема дозволить згадати дослідників історії нашого краю – Й.Гільденштедта, А.Іващенка, В.Є.Шкоду, В.В.Гончаренка. З їхніх нарисів учні дізналися про перші селища нашого краю – розкольницькі слободи Знам’янку, Плоске, Дмитрівку, про напіввійськову Нову Сербію і село Патрина – середмістя сучасної південної сторони міста.
З першими сторінками Знам’янки пов’язана діяльність землевласниці Т.П.Осипової, яка спорудила тут величну церкву Святої Тетяни, що проіснувала майже 30 років.
Учні дізналися про віхи розвитку залізниці у нашому краї та зміни статусу рідної Знам’янки – від станції третього класу до міста обласного підпорядкування, про зміну архітектурного обличчя міста, яке пов’язане з війнами та багатоповерховим будівництвом 1970х-1980х років, і знов-таки з розвитком залізниці аж до пуску «Столичного експресу» 1 вересня 2003 року.
Вірно сказано, чим більше дізнаєшся про рідний край – тим більше його розумієш, а чим більше його розумієш – тим більше його любиш і шануєш. Цікаві відомості з історії Знам’янщини, згадки про дослідників, які стали його літописцями і популяризаторами, дали учням можливість побачити по-новому свій край, своє місто, до якого вони звикли, і яке вони будуть власноруч вдосконалювати через зовсім небагато років.
