Зізнається, що й здоров’я вже не те, немає сили в ногах, руки не слухаються, та очі все ж світяться життям. Бо не забувають про його героїчні подвиги ні родина, ні односельчани. Та і дружина Галина ще жваво порається біля чоловіка, підтримує та підбадьорює.

Небагато вже залишилось таких як він – справжніх героїв, учасників війни… Петро Михайлович один із тих жителів району, які знають, як пахне порох, як пахне смерть… І свято бережуть у пам’яті теплі спогади про бойових друзів, з якими ділили в окопах останній окраєць хліба і ковток води… Йому є що розповісти нинішньому поколінню. Війна підірвала чоловікові здоров’я, та у свої поважні роки він ще старається триматися, з посмішкою зустрічає гостей.



Напередодні 9 Травня Петра Михайловича і всіх ветеранів Олександрівки вітали вдома керівництво району, селища та селищної і районної організації ветеранів України. Грамоти від Олександрівської райдержадміністрації та районної ради за багаторічну сумлінну працю, вагомий особистий внесок у розвиток ветеранського руху, патріотичне виховання молоді та відзнаки Президента України – медалі до 70-ї річниці визволення України від фашистських загарбників, подарунки від Олександрівської селищної ветеранської організації отримали 17 учасників бойових дій селища.