Загалом, на конкурс було представлено 7 пропозицій, авторами яких стали місцеві архітектори і аматори: Анатолій Лємєшев, Михайло Супрун, Анатолій Татаров та Надія Хейлик, Олександр Попічко, Володимир Ємченко; Григорій Савченко з Кіровограда, Едуард Броварний зі Львова. Поважна комісія, до складу якої увійшли міський голова Валентин Козярчук, заступник з питань ЖКГ, архітектури і містобудування Анна Нестеренко, головний архітектор міста Сергій Батяшов, відомі в місті архітектори Тетяна і Микола Баканови, Валентин Горбачов, художник Віктор Чумаченко, депутати міської ради Олександр Молчанов, Андрій Маліцький, начальник управління культури Надія Клокар та інші, після презентацій усіх проектних пропозицій переважною більшістю голосів віддала перевагу наймолодшому учаснику — Едуарду Броварному — студенту другого курсу Львівського університету. Цікаво, що голова комісії підняв руку за пропозицію Михайла Супруна, який, врешті, посів друге місце, і висловив побажання об’єднати два проекти в один.





У чому ж полягала вдала пропозиція львівського студента? Майбутній архітектор має нестандартний підхід до справи. Він виконав ескізний проект реконструкції всього скверу біля Палацу культури, зробив зонування території: є дитяча зона, є зона для відпочинку дорослих, зона гри в шахи, і… зона пам’яті героїв. Причому остання — не на місці пам’ятника Леніну, а в зеленій зоні скверу. Вона не кидається в очі всім перехожим, бо горе не потребує увічнення на центральній площі міста. Щодо самого пам’ятного знаку, студент запропонував побудувати постамент і встановити на ньому Тризуб. Ідея далека від оригінальності, але дуже символічна і, що важливо, не потребує великих витрат. Тобто, можна сказати, що автор цієї пропозиції вважає реконструкцію всієї території навколо Палацу культури пам’ятним знаком на честь загиблих героїв.



Сумнівно, що цю ідею можна поєднати з величною скульптурою босоногої дівчини-українки на веселці (райдузі) Михайла Супруна, бо вона потребує чимало вільного простору і може претендувати на встановлення саме на центральній площі міста…



Третє місце посіла ідея Олександра Попічка — велична скульптура: могутній козак з розірваними кайданами, старець і молода жінка з немовлям на руках. Але ще на стадії обговорень пропозицій деякі члени конкурсної комісії відводили їй місце в парку біля Михайлівської церкви і аж ніяк не в центрі міста.



Решта пропозицій були теж цікавими, але мали або радянську монументальність, або потребували великих вкладень, як, наприклад, стела Григорія Савченка: мільйон двісті тисяч гривень — за таку суму готовий втілити свій шедевр кіровоградець у Світловодську. Тож переміг свіжий погляд молодої людини на бажання міської влади прикрасити місто новим пам’ятником.