Афганська війна - брудна, неоголошена... та хіба війни бувають чистими? Будь-яка несе смерть, каліцтво, вдягає в жалобу тисячі сердець, материнських сердець. У війни холодні очі, у неї свій рахунок, своя безжальна арифметика. Точне число загиблих у війні афганців невідоме.

Убитим і живим не було і нема за що виправдовуватися. Їх нема в чому звинувачувати. Але їх варто пам’ятати. Не забувати і п’ятьох наших земляків, які загинули у тій жорстокій війні: Сергія Лашкула, Олександра Бельдемана, Василя Прадуна, Сергія Кіяшка та Олександра Гончара. Потрібно пам’ятати цю війну, цю трагедію. Живі завжди в боргу перед мертвими. І наші діти та онуки мають знати своє минуле і пам’ятати всіх героїв-афганців та інтернаціоналістів.

Ми живемо поряд із тими, хто пройшов Афган і вижив, живемо замість тих, хто залишився там, кого привезли у «чорному тюльпані», ми зобов’язані пам’ятати їх, щоб «нові афганістани» не виникли на нашій землі, аби вони не повторилися для людей ніколи.

На фото: гідно і самовіддано віддали свій інтернаціональний обов'язок наші земляки, воїни-афганці – Юрій Лісовий( с.Верблюжка), Анатолій Лищенко (с.Спасове), Федір Кива (смт Новгородка), Геннадій Плохотнюк (с.Петрокорбівка), Микола Позняковський (с.Велика Чечеліївка).