26 січня 2016 року перестало битися серце Миколи Миколайовича Добровольського.

Його життя пройшло в епоху великих звершень, починаючи від подій Великої Жовтневої революції, віроломних років Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років, тяжких післявоєнних років та щоденних наполегливих буднів на дмитрівській землі.

Доля відпустила Миколі Миколайовичу Добровольському активних 102 роки.

Народився Микола Миколайович 19 грудня 1913 року в місті Петропавлівську Акмолінської губернії в Казахстані. Після отримання середньої освіти, він навчався в Одеському педагогічному інституті, який закінчив у 1938 році. Цього ж року став студентом Київського індустріального інституту. Та звістка про початок війни перервала його навчання.

Микола Миколайович зустрів війну 27 червня 1941 року у складі 395 окремого батальйону 5-ї Армії Південно-Західного фронту. Під час прориву з оточення, вийшов на контакт із членами підпільної групи, які й допомогли бійцям об’єднатися з партизанським загоном, який очолював Василь Олександрович Ярош, за рекомендацією якого Микола Миколайович Добровольський був призначений редактором підпільної газети «За Советскую родину», яка стала органом штабу партизанських загонів на Кіровоградщині.

Після звільнення нашого району від фашистів Микола Миколайович знову відправляється на фронт у складі 23-го полку 35-ї стрілецької дівізії.

За бойові заслуги про Миколу Миколайовича можуть розповісти його відзнаки – Орден Великої Вітчизняної війни ІІ ступеня, Орден «За мужність», медалі: «За відвагу», «Партизану Великої Вітчизняної війни ІІ ступеня», «За бойові заслуги», «За Перемогу над Германією у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 р.р.», «Жукова», «Захиснику Вітчизни».

У післявоєнні роки Микола Миколайович працював викладачем Шамівського сільськогосподарського технікуму, головою колгоспів ім. Карла Маркса та «Україна».

Більше 30 років очолював Микола Миколайович колгосп «Україна», один з найбільших в області.

Мужність, воля та сила духу, колись вигартовані у воєнні роки, надійно прислужились Миколі Миколайовичу і в наймирнішій хліборобській справі.

Завдяки його невтомній праці, таланту керівника, копіткій, щоденній, наполегливій роботі Дмитрівка стала красивим сучасними селом, яке перше в області було газифіковано, побудовано 12 км ліній електропередач. Господарство одним з перших запровадило внутрішньогосподарський розрахунок.

За сумлінну працю та вміле керівництво М.М. Добровольського було нагороджено Орденом «Знак Пошани» та Орденом Жовтневої революції.

За особливі заслуги і видатні здобутки в сільськогосподарському виробництві Миколі Миколайовичу було присвоєно почесне звання «Заслужений працівник сільського господарства СРСР», а за активну участь у справі пропаганди передового досвіду і економічних знань – нагороджено медаллю Вавілова.

Микола Миколайович Добровольський 10 років поспіль очолював ветеранську організацію, щоденно піклувався про пенсіонерів, цікавився їх проблемами, намагався допомогти кожному, якнайшвидше вирішував їх нагальні питання.

Микола Миколайович був дбайливим керівником, справжнім господарем на власній землі, чуйною людиною, люблячим чоловіком та батьком. Доля послала йому ще не одне випробування, адже Микола Миколайович поховав і сина і дружину, та його серце завжди було наповнене любов’ю до рідних, друзів, співробітників та дорогих серцю односельчан. До останніх днів він складав вірші, писав музику та вів активний громадянський спосіб життя.

Микола Миколайович Добровольський – це людина-історія, людина-легенда, людина-епоха, почесний громадянин села Дмитрівка.

У січні 2011 року Микола Миколайович був нагороджений почесною відзнакою «Честь і слава Кіровоградщини».

Світла пам’ять про Миколу Миколайовича назавжди залишиться в серцях рідних, близьких та односельчан, як про людину, чиє життя було сповна віддане служінню людям.

Пам’ять про здобутки цієї великої людини золотими буквами вкарбувалася в історію рідного села, Знам’янського району та Кіровоградщини.