В зоні АТО загинув Віктор Аврамчук, який жив і працював у Світловодську
- 15 січня 2016, 13:40
13 січня 2016 року в селі Опришки Глобинського району Полтавської області поховали героя неоголошеної війни Віктора Вікторовича Аврамчука, який до другого призову в Українську армію жив і працював водієм у Світловодську. В Опришках живе бабуся загиблого, тож рішення про місце поховання приймали рідні.
10 січня 2016 року о 07:36, під час обстрілу з АГС-17 з південно-східного напрямку в районі с. Зайцево, що на Донеччині, отримавши смертельне осколкове поранення голови та відкриту черепно-мозкову травму загинув Віктор Вікторович Аврамчук.
Народився Віктор Вікторович 27 січня 1987 року у с.Опришки Глобинського району.
4 серпня 2015 року Глобинським РВК Полтавської області призваний за мобілізацією на військову службу. Проходив службу на посаді стрільця - помічника гранатометника 3 аеромобiльно-десантного взводу 2 аеромобiльно-десантної роти.
З 9 жовтня 2015 року приймав участь в антитерористичній операції на сході країні.
У Світловодську залишилися дружина загиблого і двоє дітей: син Денис, 7 років і донька Даша, 5 років.
Попрощатися з героєм неоголошеної війни їздили і колеги по роботі з двох світловодських підприємств. Колеги Віктора розповідають, що він був веселим, життєрадісним, товариським хлопцем і хорошим водієм. На похорон Віктора приїхали не тільки побратими з АТО, а і десантники з його строкової служби, Глобинська влада і православна церква. І кожен намагався по-своєму проводити героя в останню путь... До місця поховання більшості довелося йти пішки 4 км…
Вічна пам‘ять герою!
Висловлюємо співчуття рідним загиблого. Втрата непоправна…
Народився Віктор Вікторович 27 січня 1987 року у с.Опришки Глобинського району.
4 серпня 2015 року Глобинським РВК Полтавської області призваний за мобілізацією на військову службу. Проходив службу на посаді стрільця - помічника гранатометника 3 аеромобiльно-десантного взводу 2 аеромобiльно-десантної роти.
З 9 жовтня 2015 року приймав участь в антитерористичній операції на сході країні.
У Світловодську залишилися дружина загиблого і двоє дітей: син Денис, 7 років і донька Даша, 5 років.
Попрощатися з героєм неоголошеної війни їздили і колеги по роботі з двох світловодських підприємств. Колеги Віктора розповідають, що він був веселим, життєрадісним, товариським хлопцем і хорошим водієм. На похорон Віктора приїхали не тільки побратими з АТО, а і десантники з його строкової служби, Глобинська влада і православна церква. І кожен намагався по-своєму проводити героя в останню путь... До місця поховання більшості довелося йти пішки 4 км…
Вічна пам‘ять герою!
Висловлюємо співчуття рідним загиблого. Втрата непоправна…