Цього дня в останню путь проводжали людей різного віку, професій і життєвого досвіду. Наймолодшому з полеглих було 20 років, найстаршому 43. У мирному житті вони навчалися, працювали, будували плани, але з початком війни кожен з них став на захист країни. Їхні історії різні, але завершилися вони на фронті, де всі четверо загинули, виконуючи бойові завдання.

Вранці містом повільно рухалася траурна колона. Біля площі Героїв Майдану кортеж зупинився, о 9:00 розпочалася загальнонаціональна хвилина мовчання. Люди ставали навколішки на холодному асфальті, водії виходили з автівок, дехто мовчки хрестився.

Єгор Карауш народився 21 квітня 2005 року у Кропивницькому. Закінчив ліцей «Нова українська школа», навчався у Регіональному центрі професійної освіти імені Єгорова, де здобував фах слюсаря транспортних засобів. У 2025 році підписав контракт зі Збройними силами України та служив гранатометником.

20-річний військовий загинув 15 лютого поблизу села Воздвижівка Запорізької області під час виконання бойового завдання. Він був одним із наймолодших серед тих, кого цього дня проводжали в останню путь.

Сергій Ковальчук народився 5 липня 1982 року в Кропивницькому. Навчався в Аджамській школі, строкову службу проходив у спецпідрозділі "Кобра" у Дніпро. Після армії працював водієм. Із початком повномасштабного вторгнення добровільно став до лав ЗСУ, був командиром інженерно-саперного відділення.

Загинув 2 вересня 2025 року біля села Білокузьминівка Краматорського району Донецької області. Тривалий час його вважали зниклим безвісти, згодом загибель підтвердила ДНК-експертиза. Йому було 43 роки.

Костянтин Слоневський народився 24 червня 1993 року в Кропивницькому. Навчався у Новомиколаївській гімназії, проходив строкову службу, працював у міському ресторані. До війська приєднався у вересні 2024 року, служив стрільцем-гранатометником.

Загинув 21 листопада 2024 року біля села Дальнє Покровського району Донецької області. Йому було 32 роки.

Антон Гейко народився 27 січня 1988 року в Кропивницькому. Навчався у Новомиколаївській гімназії та Регіональному центрі професійної освіти імені Єгорова, працював у будівельній сфері. У серпні 2025 року став до лав Збройних сил України. Після навчання служив оператором безпілотників у десантно-штурмовому підрозділі.

37-річний військовий загинув 29 грудня 2025 року поблизу селища Шевченко Покровського району Донецької області.

Чотири історії, різні за віком і долею, але одна спільна причина - захист країни. Для рідних це невимовний біль і порожнеча, яку нічим не заповнити. Для міста - ще одна важка сторінка, яку доводиться переживати разом.