Не рік, а день коня щодня впродовж 20 років — історія Василя Пилипася з Онуфріївщини і його кобили Кукли
- Тетяна Юганова
- Сьогодні, 09:07
З Василем Пилипасем з Павлиша Онуфріївської селищної громади Олександрійського району «Вісник Кіровоградщини» познайомився у жовтні цього року на Дні селища. Він тоді катав дітей на підводі, запряженій кобилою Куклою, від чого були в захваті і малі, і їхні батьки. Ми поспілкувалися з чоловіком і пропонуємо вашій увазі його історію любові до коней. Сподіваємося, вона додасть вам тепла з наближенням 2026 року — року Коня за східним календарем.
Далі — пряма мова Василя Пилипася.
Коні у моєму дорослому житті присутні понад три десятиліття. А любов до них з дитинства — від батька, який працював зоотехніком, а пара коней завжди була у нашому дворі в селі Куцеволівці Онуфріївської громади, звідки я родом.
Кобила Кукла зі мною вже 20 років. Вона не породиста, робоча. До неї ростив жеребця, а ще п’ятеро лошат були.
Раніше мав господарство: корови, бички, тож з практичного боку коні були потрібні як транспорт. Про автомобіль ніколи не задумувався, навіщо він мені, у мене свій гужовий засіб пересування. Їжджу по селищу та в сусідні населені пункти. Найдалі — в Куцеволівку, а також у село Піщане на Кременчуччині, це кілометрів 50. Пам’ятаю одну з таких поїздок: мчимо через вечірній Кременчук — аж іскри летять з-під підков, та ще й у супроводі поліції (усміхається).
Хоч я працював на різних роботах у павлиському колгоспі, та зберіг усю батьківську науку із зоотехнії: знаю, як годувати, лікувати. Кую сам. Роблю це дбайливо, бо зацікавлений, щоб конячка бігала, а не кульгала.
Підписаний на різні групи в соцмережах, досить часто бачу відео, коли кінь тягне надмірний вантаж. Виходжу із себе, злюся: ну хіба так можна! Поклади собі два повні мішки на плечі, подивимося, що з тобою буде. Так, кінь — тяглова сила. Але ж не безкінечна! Користуйтеся нею з розумом і з турботою. Коли я везу помірний вантаж, іду поряд пішки, щоб тільки полегшити справу своїй помічниці.
Катаю дітей на свята, коли організатори просять про це. Але не завжди є час і бажання. Це ж не просто взяв і поїхав до людей. Перед тим як запрягти, треба Куклу почистити, покупати. Купаємося вдома: ганчірка, відро води і рушник. А взагалі вона в мене чепуруха, акуратна.
Їжджу і верхи, маю спортивне сідло, але зараз роблю це все рідше в силу віку. А раніше займався і футболом, і боксом, у школі займав перші місця з бігу, з підтягування — 25 підряд робив легко.
Але головне у моїй історії — любов до тварин, а не споживацьке використання. У мене три собаки, шість котів. Тільки приліг — вже три коти вляглися зверху, а один з них ще й вмиває мене. З кіньми я завжди на «ти». Ну як вам пояснити, що це значить? Може, так? Ось займаюся своїми справами, випустив Куклу, щоб прогулялася. А вона навколо мене колами ходить, підійшла, в губи поцілувала й знов кружляє поруч.
Коні у моєму дорослому житті присутні понад три десятиліття. А любов до них з дитинства — від батька, який працював зоотехніком, а пара коней завжди була у нашому дворі в селі Куцеволівці Онуфріївської громади, звідки я родом.
Кобила Кукла зі мною вже 20 років. Вона не породиста, робоча. До неї ростив жеребця, а ще п’ятеро лошат були.
Раніше мав господарство: корови, бички, тож з практичного боку коні були потрібні як транспорт. Про автомобіль ніколи не задумувався, навіщо він мені, у мене свій гужовий засіб пересування. Їжджу по селищу та в сусідні населені пункти. Найдалі — в Куцеволівку, а також у село Піщане на Кременчуччині, це кілометрів 50. Пам’ятаю одну з таких поїздок: мчимо через вечірній Кременчук — аж іскри летять з-під підков, та ще й у супроводі поліції (усміхається).
Хоч я працював на різних роботах у павлиському колгоспі, та зберіг усю батьківську науку із зоотехнії: знаю, як годувати, лікувати. Кую сам. Роблю це дбайливо, бо зацікавлений, щоб конячка бігала, а не кульгала.
Підписаний на різні групи в соцмережах, досить часто бачу відео, коли кінь тягне надмірний вантаж. Виходжу із себе, злюся: ну хіба так можна! Поклади собі два повні мішки на плечі, подивимося, що з тобою буде. Так, кінь — тяглова сила. Але ж не безкінечна! Користуйтеся нею з розумом і з турботою. Коли я везу помірний вантаж, іду поряд пішки, щоб тільки полегшити справу своїй помічниці.
Катаю дітей на свята, коли організатори просять про це. Але не завжди є час і бажання. Це ж не просто взяв і поїхав до людей. Перед тим як запрягти, треба Куклу почистити, покупати. Купаємося вдома: ганчірка, відро води і рушник. А взагалі вона в мене чепуруха, акуратна.
Їжджу і верхи, маю спортивне сідло, але зараз роблю це все рідше в силу віку. А раніше займався і футболом, і боксом, у школі займав перші місця з бігу, з підтягування — 25 підряд робив легко.
Але головне у моїй історії — любов до тварин, а не споживацьке використання. У мене три собаки, шість котів. Тільки приліг — вже три коти вляглися зверху, а один з них ще й вмиває мене. З кіньми я завжди на «ти». Ну як вам пояснити, що це значить? Може, так? Ось займаюся своїми справами, випустив Куклу, щоб прогулялася. А вона навколо мене колами ходить, підійшла, в губи поцілувала й знов кружляє поруч.
Фото: Богдан Дроздов
