Де і як це стається

Найчастіше — там, де мало контролю дорослих: у коридорах, роздягальнях, на шляху додому. Форми цькування бувають різні: вербальна (образи та погрози), фізична (штовхання, удари, псування речей), соціальна (ігнорування, бойкот, ізоляція) та кібербулінг — цькування в соцмережах і месенджерах.

Хто стає учасником

Найчастіше агресорами стають діти з потребою домінувати, які самі мають комплекси або копіюють жорстку модель поведінки з сім'ї. Жертвою може стати будь-хто, хто чимось вирізняється — зовнішністю, успіхами чи труднощами у навчанні, станом здоров'я, характером. Важливо пам'ятати: причина булінгу — не в жертві, а в поведінці агресора.

Чим це небезпечно

Для жертви булінг — це шлях до заниженої самооцінки, депресії, фобій, прогулів школи та навіть суїцидальних думок.

Що робити

Підліткам: не давай агресору очікуваної реакції — сліз чи злості. Спробуй віджартуватися — це збиває нападника з пантелику. Звернись до дорослого, якому довіряєш. Це не слабкість, а захист своїх прав.

Батькам: вислухайте дитину без засудження. Скажіть: «Я тобі вірю», «Це не твоя провина», «Я допоможу». Не ігноруйте ситуацію — звертайтеся до вчителів, адміністрації школи, а за потреби — до поліції.

Вчителям: будь-який прояв агресії має бути припинений негайно. Слухайте обидві сторони, залучайте психолога. Створюйте правила класу разом з учнями, фокусуючись на підтримці, а не лише на покараннях.

Головне правило: навіть мовчазне спостереження за булінгом — це підтримка агресора. Зупинити цькування можна лише спільними зусиллями.

Відповідальність за булінг

В Україні офіційно введено відповідальність за цькування в школах. Штрафи за булінг становлять від 850 до 3 400 грн. За дії підлітків до 16 років відповідають батьки. Директори та вчителі, які ігнорують булінг, отримають штраф до 1 700 грн. За онлайн-цькування може загрожувати штраф, а в окремих випадках — кримінальна відповідальність, про що нагадує начальник ювенальної поліції Василь Богдан.

Куди звертатися

Учням, які опинилися в ситуації кібербулінгу або стали його свідками, варто звернутися до батьків, вчителя, соціального педагога або психолога, інспектора служби освітньої безпеки або працівників ювенальної поліції. Також діє Національна гаряча лінія для дітей та молоді: 116-111 або 0-800-500-225.

Якщо ви побачили фото чи відео з насиллям над дитиною — повідомте про це анонімно через проєкт StopCrime . Підтверджена інформація надходить до правоохоронців для розслідування.