Організатори — Кіровоградський обласний центр еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді — наголошують: цей фестиваль не просто про хліб. Паляниця тут — символ праці, тепла й родинної спадкоємності, що передається з покоління в покоління.

Атмосфера, що нагадує дім

Щойно заходиш до бібліотеки — одразу відчуваєш запах свіжоспеченого хліба. Виставкові столи перетворилися на імпровізований ярмарок: діти з гордістю демонстрували свої короваї, паляниці та обрядові хліби. За кожною роботою — історія. Хтось готував тісто разом із бабусею, хтось експериментував із сучасним дизайном, а хтось відтворив давній родинний рецепт.

Хол наповнювався ароматами випічки та калинового варення, сміхом, рухом і щирими дитячими усмішками.

Виступи, які об’єднали дітей

Виступи змінювали один одного без пауз: народні танці, сучасні музичні номери, театральні постановки та обрядові сценки. Колективи виходили у вишиванках, зі стрічками та власними хлібними композиціями.

У всіх виступах відчувалася спільна риса — єдність. Діти тримали паляниці так обережно, наче це маленький символ України, який потрібно берегти. Їхні рухи, емоції та слова передавали щиру любов до країни без зайвого пафосу.

Діалог традицій і сучасності

Цьогорічний фестиваль показав, як гармонійно поєднуються минуле й сучасне. Одні колективи відтворювали старовинні обряди, інші — ставили сучасні танці й вокальні номери. Саме цей контраст підкреслив головне: українська культура живе й розвивається, але незмінно тримається своїх коренів.